Можливо, мені як адвокату неетично виступати за запровадження вищої міри покарання — смертної кари. Та як громадянин, у якого є діти й онуки, вважаю, що ця виняткова міра покарання необхідна.

“Людство йде вперед, та людина залишається незмінною”, — зазначив колись Генріх Гейне. І лише наївні теоретики-утопісти вважають, що зі зміною ладу, розвитком демократії людина перестане бути заздрісною, мстивою, жадібною. Перестане вбивати й грабувати. Під час адвокатської практики зустрічав чимало закоренілих злочинців, які не можуть жити без злочинів, як трудоголік не може жити без праці. Знав я й інтелектуалів злочинного світу. Був такий, що цитував напам’ять вірші Омара Хаяма та китайських поетів, вражав своїм інтелектом. У приватній розмові зі мною він сам зізнався, що смертна кара – єдиний стримувальний фактор убивства при вчиненні злочину. У нього особисто був такий випадок. При розбійному нападі на квартиру, щоб ізолювати свідка – господиню, її загорнули у килим і туго скрутили, після чого поїхали з місця пограбування. Та по дорозі у нього майнула думка: “А якщо жінка, загорнута у килим, задихнеться? Це ж гарантована смертна кара!”. І він повернувся, розв’язав свідка, і потім поїхав. Через 10 років його судили, та саме цей епізод уберіг від смертної кари.

Великий філософ Ламброзо доводив, що в суспільстві існує особливий тип “злочинної людини”, яка не може вчиняти злочинів. За радянських часів цю теорію вважали буржуазною, отже, помилковою. Та її правильність доводила практика. Був у мене підзахисний. П’ять разів побував за ґратами. Не встиг звільнитися, як у вагоні, повертаючись із колонії, познайомився з такими ж звільненими зеками. Разом зійшли біля Тернополя і вчинили серію пограбувань гаражів. Упіймали їх, коли вони відрізали лезом голову таксистові. Мені він казав сам, що колонія – його рідний дім, і, якщо повернеться на волю вшосте, знову буде грабувати і вбивати. Бо іншого життя він не знає. І не уявляє. То чому суспільство має потерпати від таких індивідуумів? Бути їхнім заручником?

Проте смертна кара має справді бути винятковою мірою покарання. Убивства також бувають різні: з необережності, у стані афекту… Смертну кару слід запровадити тільки за жорстокі умисні вбивства. Такі справи мають розглядати апеляційні суди, в які входять найдосвідченіші судді. Затверджувати вищу міру покарання, як це практикується у деяких країнах, має своїм підписом президент чи створений ним вищий орган.

Я впевнений на сто відсотків: якщо сьогодні провести референдум, 60 процентів населення не просто голосуватимуть, а вимагатимуть запровадження смертної кари. Подивіться, як світом поширився тероризм. Є, звичайно, серед терористів, які не шкодують ні дітей, ні жінок, фанати, наприклад, мусульмани-фундаменталісти, які не бояться власної смерті. Та більшість убивць, потрапляючи за ґрати, починає рятувати власне життя. І лише смертна кара може зупинити таких від терористичних актів. Та Бог з ними, з терористами. Подивіться, скільки розвелося “відморозків”. Нещодавно у тролейбусі посварилися два хлопці: один наступив на ногу дівчині і не попросив вибачення, інший кинувся його лупцювати. У бійці один із молодиків витягнув пістолет, - пролунав смертельний постріл… Коли мені розповідали про цей випадок, згадав, як за часів Радянського Союзу брав участь у процесі над групою розбійників, які вчинили десятки нападів на квартири заможних громадян. І жодного разу ці професійні злочинці не брали “на справи” зброю! При нападах використовували лише муляжі пістолетів. Бо знали: пістолет стріляє. А за вбивство при розбійному нападі обов’язково засудять до смертної кари.

Чому не запитати у самого злочинця, чи радіє він, що розстріл йому замінили довічним ув’язненням? Впевнений, чимало б з таких надали перевагу швидкій смерті, щоб не гнити заживо похованим на десятки років у кам’яному мішку.

Україна

28. Застосування смертної кари в Україні довгий час знаходилось під завісою загадковості. Не дивлячись на зобов”язання України від 26 вересня 1995 року “протягом одного року з моменту вступу підписати та протягом трьох років ратифікувати Протокол № 6 Європейської Конвенції з прав людини, який передбачає скасування смертної кари в мирний час, та ввести мораторій на виконання смертного вироку, який набирає чинності з моменту приєднання (Висновок № 190 (1995), параграф 12.іі), постійно надходить інформація про те, що смертні вироки здійснюються. “Міжнародна Амністія” направила Президенту Леоніду Кучмі своє звертання стосовно п”яти засуджених до смертної кари злочинців, які звернулись до нього з ходатайством про помилування, і декому з них вже було відмовлено. Голови Комісії з правових питань і прав людини та Комісії у зв”язках з європейськими країнами, які не є членами Ради Європи, також звернулися до українських влад із закликом дотримуватись мораторію на виконання смертних вироків, нагадуючи про виступ Президента Кучми перед Парламентською Асамблеєю 23 квітня 1996 року, в якому він обіцяв, що Україна поважатиме свої зобов”язання.

Висновки

35. Залишається, звичайно ж, питання: що може зробити Рада Європи для того, щоб забезпечити негайне припинення теперішньої невизначеності в питаннях виконання смертних вироків, щоб її нові держави-члени поважали свої зобов”язання скасувати смертну кару, та щоб жодна з європейських держав знову не ввела смертну кару? Я думаю, що потрібен цілий ряд заходів, в яких важливу роль мають відіграти Комітет Міністрів і Парламентська Асамблея.

36. По-перше, Комітет Міністрів і Парламентська Асамблея повинні здійснювати тиск на країни, які явно порушують свої зобов”язання щодо введення мораторію на виконання смертних вироків