37. По-друге, два головні органи Ради Європи повинні заохотити держави-члени ввести мораторій на виконнання смертних вироків (Латвія, Литва, Росія, Україна), а ті з них, в законодавстві яких закріпдена смертна кара, скасувати її de jure (Албанія, Болгарія, Естонія, Кіпр, Мальта, Об”єднане Королівство, Польща, Туреччина). Мораторій на виконання смертних вироків є лише першим кроком до скасування смертної кари, оскільки дуже легко зняти мораторій, наприклад, щоб догодити непостійній громадській думці. Така, що набула чинності, міжнародна угода про не-введення смерної кари є ультимативною вимогою для збереження вже скасованої смертної кари.

38. Потрібно запросити ті держави-члени, які ще не підписали та не ратифікували протокол № 6 до ЄКПЛ, зробити це якомога швидше. Комітет Міністрів і Парламентська Асамблея повинні заохотити ті держави-члени, що, як здається, можуть скасувати мораторій на виконання смертних вироків (Болгарія), або знову ввести смертну кару (Словачччина та Угорщина), не робити цього, та нагадати їм про їхні міжнародні зобов”язання, що теж не дозволяють їм так чинити.

39. Рада Європи має допомогти в досягненні запланованого тим країнам, які бажають скасувати смертну кару. Зокрема, проведення національної інформаційної кампанії про непотрібність смертної кари має бути підтримано фінансово та матеріально в тих країнах, наприклад, в Естонії, які виступають з таким проханням. Міжнародна конференція про скасування смертної кари, яку Парламентська Асамблея рекомендувала Комітету Міністрів провести в 1995 році, повинна відбутись в 1997 році. Парламентська Асамблея має сама організувати один або два семінари, або колоквіуми з цієї теми в країнах, які висловлюють зацікавленість бути стороною, що прийматиме (наприклад, Україна та Естонія), запрошуючи на такі заходи як міжнародних експертів, так і визначних осіб або відповідальних працівників державного або місцевого рівня, а також, як я вже згадувала, Комісію у зв”язках з європейськими країнами-не-членами.

40. Швидка підготовка додаткового протоколу до Європейської Конвенції з прав людини, який скасує смертну кару як в мирний, так і в воєнний час, а також встановлення механізму контролю під наглядом Генерального Секретаря Ради Європи, як це рекомендував зробити Комітет Міністрів в 1994 році, доповнять заходи, які ми маємо здійснити і забезпечити досягнення того, щоб наша мета - гуманна Європа, збудована на підвалинах поваги до життя, прав людини та верховенстві права - стала реальністю до кінця цього тисячоліття.

Я голосувала проти.

По-перше. Я вважаю, що жодна людина не має права вирішувати, жити комусь чи ні.

По-друге. Вбиваючи цих злочинців, ми опускаємося до їх рівня.

По-третє. На завжди є абсолютна впевненість у тому, що людина винна. Якщо якась купка присяжних так вирішила, це не означає, що знайдена істина.

По-четверте. Вбивство - це найтяжчий гріх. Не можна перекладати його на совість людини, яка робить смертельну ін'єкцію чи вмикає струм.

Згоден. Але, багато людей так не вважає. Тому ідучи на вчинок за який можуть стратити, вони самі обирають свою долю. Крім того є безліч ситуацій, де вбивство є необхідним, причому заради благої цілі.

Отут зовсім не згоден. Вбиваючи ціх уродів ми відновлюваємо справедливість. Треба відповидати за свої вчинки.

людину яка виконує смертні вироки, силою не хто не примушує. Вона обирае цю "роботу" свідомо.

По-друге що до "гріхів", це все лірика і філософія.

От тобі такий приклад: Уяви собі двух снайперів, яки служать у "гарячий точці". Перший відносится до того що він робить як до своєї роботи, топто не нагружає себе роздумами про гріхи та інше. Він просто виконує свій обов*язок. В 95% ця людина повернеться до дому жива і здорова.

А другий мучається , в його голову лізуть всіляки думки, про гріх, про неменучу розплату, і т.д. Він переживає, плохо їсть, плохо спить, психічне напруження постійно на краю. І одного разу він неменуче зробить помилку. Яка стане останньою в його житті (або якщо не загине, то приїде до дому зіп*ється і закінче своє життя самогубством). А люди скажуть це Господь покарав за гріхи. І будуть не праві, тому що у всіх "покараннях і розплатах" на 99,9% винні ми самі. Тобто наша психіка.

Цитата:Допис від Ваха2

цій, де вбивство є необхідним, причому заради благої цілі.

Це ж які такі ситуації?

Цитата:Вбиваючи ціх уродів ми відновлюваємо справедливість.

Де ж тут справедливість? Тих потвор не потрібно вбивати, треба щоб вони спокутували свої помилки перед суспільством. Відправити їх на уранові шахти, хай працюють й думають над тим, що зробили, або науковцям на тестування препаратів. Кому принесе користь їхня смерть? Нікому.

Цитата:Вона обирае цю "роботу" свідомо.

Яка різниця свідомо чи ні? Як не крути - ця людина вчиняє ще одне вбивство

__________________

Живи так, ніби живеш останній день. Навчайся так, ніби маєш жити вічно.

[Для того, щоб бачити посилання - реєструйтеся!]

Цитата:Це ж які такі ситуації?

Це коли вбивають одного, шоб не допустити ще білших жертв. Приклади ви мабуть самі знаєте.

Вбивство при необхідної обороні. Особливо в ситуації коли або ви, або вас. Теж саме стосується і бойових дій. Я думаю цого достатньо.

Цитата:Тих потвор не потрібно вбивати, треба щоб вони спокутували свої помилки перед суспільством. Відправити їх на уранові шахти, хай працюють й думають над тим, що зробили, або науковцям на тестування препаратів. Кому принесе