Другою відомою шанованою аватарою Вішну вважають Крішну. Будучи колісничим радником головного героя — воїна Арджуни, він розкриває йому вище значення небесного й етичного закону. Саме це тлумачення Крішни увійшло у виг-ляді розділу до складу Махабхарати. Пізніше Крішна транс-формувався з мудреця-філософа у веселого й задоволеного легковажного бога-пастушка, саме в цій іпостасі став відомим шанованим в усій Індії.

Жрецями індуїзму, носіями основного релігійного культу, ритуального обряду, етики, естетики, форм соціального укладу побуту були члени брахманських каст. З їх числа обиралися радники чиновники, вони диктували народу норми життя, які зводилися головним чином до строгого збереження ієрархії каст дотримання норм поведінки в середині касти. Брахмани були домашніми жрецями в багатих, передусім самих брахман-ських сім'ях. З їх числа виходили найавторитетніші релігійні учителі — гуру, які навчали молоде покоління мудрості індуїзму. Однак найголовнішою соціальною функцією брах-манів як найвищого в Індії шару суспільства було задоволення релігійних потреб населення.

У межах домашніх святилищ індійці були самі собі госпо-дарями самі виконували щоденно, щомісячно або щорічно не-складні ритуальні обряди. Участь брахмана в сімейних ритуальних відправленнях завжди бажана, а в найважливіших семейних обрядах — весілля, народження дитини, похорони — просто необхідна.

Авторитет брахмана, чий особистий престиж завжди зу-мовлений належністю до найвищих брахманських каст, в Індії

безумовний. Цей авторитет виявлявся насамперед у винятково-му праві брахманів приносити жертви богам у храмах. Мета віДВЇДУвання храму — можливість благоговійного споглядання статуї Бога, відчуття належності до божественної величі. За це право індуїсти залишають у храмі свої підношення (причому існує досить стала такса оплати жреців храму за різні послуги або за їхні різноманітні ритуальні дії).

Переконання в необхідності посередництва жреця для до-сягнення цілей, які можуть бути реалізовані лише за умови сприяння надприродних сил, випливає з давньої магії. В Індії та індуїзмі це знайшло вияв у вигляді магічних способів — тантр, на основі яких виникли формули — мантри, тобто освя-чені заклинання. Мантри використовують багато індійців. Власні мантри мають рибалки, пастухи, пожежники та ін.

Роль, аналогічну мантрам, відіграють численні талісмани й амулети (шнурки, значки тощо). Всі ці предмети, як мантри, є необхідним реквізитом професійних чаклунів, по допомогу до яких звертаються у важких випадках індійці, особливо у селах.

Виникнення конфуціанства завжди пов'язується із старо-давнім Китаєм. В чому полягає специфіка релігійної структури психологічних особливостей мислення, всієї духовної орієнтації в Китаї?

Тверезо мислячий китаєць звичайно не задумується над таємницями буття проблемами життя смерті, зате він за-вжди бачить перед собою еталон доброчесності й вважає за свій священний обов'язок йому наслідувати. Китаєць вище над усіма цінує матеріальну оболонку, себто власне матеріальне життя. Значними загальновизнаними пророками тут вважа-лися насамперед ті, хто вчив жити гідно у відповідності з прий-нятою нормою — жити заради життя, а не в ім'я благополуччя на тім світі або рятунку від страждань.

Усі ці специфічні особливості системи цінностей, що скла-лися у Китаї за тисячоліття, передували епосі Конфуція. Вони підготували країну до сприйняття тих принципів норм життя, які назавжди увійшли в історію під назвою «конфуціанство», їхня сутність задовго до Конфуція зводилася до відособлення ірраціональних основ релігії та звеличення раціональних основ етики, підпорядкування релігійно-етичних норм вимогам соціальної політики й адміністрації.

Конфуцій (Кун Фуцзи, 551 — 479 р. до н. е.) народився жив в епоху, коли Китай перебував у стані тяжкої внутрішньої кризи. Влада чжоуського правителя давно ослабла, хоча він продовжував вважатися сином неба виконував функції перво-священика. Руйнувалися патріархально-родові норми; у жор-стоких міжусобицях гинула родова аристократія, яку змінювала централізована влада правителів окремих царств,

що спиралися на адміністративно-бюрократичний апарат 3 служилого чиновництва.

Виступивши з критикою своєї епохи високо оцінюючи минуле, Конфуцій на основі цього протиставлення створив власний ідеал удосконаленої людини Цзюн-цзи.

Високоморальний Цзюн-цзи, сконструйований Конфуцієц як еталон для наслідування, володіє двома важливими, за його уявленням, гідностями: гуманністю почуттям обов'язку. По-няття «гуманність» (жень) включало в себе: скромність, спра-ведливість, стриманість, гідність, безкорисливість, любов до людей тощо. Жень — це високий, майже недосяжний ідеал, ха-рактерними рисами якого були наділені лише пращури: з су-часників Конфуцій, включаючи й себе, вважав гуманним тільки свого рано померлого улюбленого учня Янь ХуеняЛ Обов'язок — це моральне зобов'язання, яке гуманна людина за-І вдяки своїм доброчесностям накладає на себе сама. Почуття! обов'язку, як правило, зумовлене знанням вищими принципа-І ми, але не розрахунками. Конфуцій розробив ряд інших по-| нять, включаючи вірність щирість (чжень), благопристойність! дотримання церемоній та обрядів. І

Конфуцій щиро прагнув створити ідеал лицаря доброчес-ності, який бореться за утвердження високої моралі проти [ існуючої навколо несправедливості. Однак, як це часто трап-ляється, з перетворенням його вчень в офіційну догму на пер-ший план виступила не суть, а зовнішня форма, що виявилася переважно в демонстрації відданості старовині, повазі до стар-ших, напускній скромності й доброчесності. В середньовічному Китаї поступово склалися були канонізовані певні норми та стереотипи поведінки кожної людини залежно від того, яке місце вона займає в соціально-чиновницькій ієрархії.

У