Головним канонічним текстом ламаїзму є Ганджур —

збірка «одкровень» Будди (108 томів), а також Данджур — пе-реклад буддійських вчень (225 томів).

Ламаїзм надає Будді атрибути вищого божества — творця, «істинної сутності світу». Пантеон ламаїзму включає в себе будд, ідамів (божества-охоронці), джармапалів (захисникі віри) та інші фантастичні образи.

Без вчення Будди неможливе спасіння, вчить ламаїм, але викласти це вчення може лише лама, чия допомога є не-обхідною умовою досягнення блаженства позбавлення гріхів. Шанування лами розглядається як шанування самого Будди.

Вищий лама (далай-лама) шанується як земне втілення Годхисатви-Авалокі-Швари. Тібетський верховний лама (пан-чен-лама) вважається живим буддою Амітабхи.

Буддійська громада в Росії має три відділення — бурятсь-ке, тувінське калмицьке на чолі з Центральним духовним управлінням буддистів Росії (дацан у с. Іволга, в 40 км від м. Улан-Уде).

Дзен-буддизм — один з різновидів буддизму. Засновником цього напряму, який став за останні ЗО років предметом широ-кого інтересу в США та Західній Європі, вважається індійській монах Бодхідхарма, який начебто прибув у 520 р. до Китаю заснував там особливу «езотеричну», тобто призначену лише для вузького кола «посвячених», школу буддизму. Ця школа отримала назву чань-буддизму. «Чань» (японське — «дзен») є модифікацією терміну, що передається в японській та ки-тайській мовах поширених у буддизмі санскритським словом «дх'яна» — споглядання.

Розглянемо монастирський дзен-буддизм. Монастир був залишається основною формою відтворення дзен-буддизму. Життя монастиря починається звичайно о З годині ранку. Снідають поночі, обідають о 10 ранку, вечеряють о 4 годині дня, причому в їжу вживають лише рис, ячмінь, бобові, овочі. Роз-дача прийом страв здійснюються за складним ритуалом суп-роводжуються великою кількістю дій, що мають символічний зміст. Після сніданку всі приступають до роботи: це — приби-рання приміщень монастирського дворища, обробіток землі, що належить монастирю/тощо. Фізична праця — невід'ємна частина монастирського Добуту, однією з вимог якого є: «День без роботи — день без/їжі». Розпорядок дня включає також співбесіди з наставниками, які супроводжуються ритуалом.

Цей розпорядок /певною мірою змінюється в періоди інтенсивних духовних* сесій, які проводяться щомісячно протя-гом 7 — 8 днів. Під час сесій сеанси споглядання тривають по 17 — 18 годин на дс*бу. Ченці сидять у позі лотоса, розслабив-

шись напівприкривши очі. їхня мета — досягти високого сту-пеня зосередження, втратити відчуття особистого «я» занури-тися у абсолютне «бездум'я», віддатися Пустоті й Абсолюту. За учнями спостерігає чернець, який проходжаеться по залі й бамбуковим кийком б'є по спинах тих, хто втомився.

Вивчення дзенської премудрості в монастирі триває в се-редньому 10 — 12 років.

Захоплення дзен-буддизмом охопило наприкінці 50-х років XX ст. широкі кола інтелігенції та студенство, а через де-сятиріччя — дрібнобуржуазні верстви Західної Європи. Творча інтелігенція пов'язала з дзен-буддизмом надії на духовне онов-лення, на отримання повноти буття, безпосередньої волі. Різноманітні течії битників та хіппі вбачали у ньому ідейне виправдання морального нігілізму, побутової розпусти, повну зневагу до соціальних обов'язків. Добропорядні обивателі нама-галися в цій модній новизні знайти ефективний засіб психоте-рапії, здатний послабити тиск «безглуздого світу» як альтернативи кризи європейської культури. нарешті, свою роль відіграла добре поставлена реклама, яка подавала дзен як панацею від усіх хвороб сучасного світу.

На сучасному етапі розвитку людства важливу суспільно-політичну й культурну роль буддизм відіграє у країнах Індокитайського півострова. За винятком В'єтнаму, в усіх інших країнах Індокитаю поширений хинаянистський буддизм. У Бірмі, Камбоджі, Таїланді, Японії буддизм виступає як де-ржавна релігія. В Таїланді король вважається головою буддійської церкви, всі чоловіки обов'язково перебувають пев-ний час у монастирі. У Бірмі буддизм є пануючою релігією, але частина населення сповідує інші релігії.

На грунті широких демократичних рухів в країнах Азії намітилася тенденція до зближення буддійських церков ок-ремих сект. На буддійському з'їзді в Коломбо (Шрі-Ланка) у 1950 р. було утворено «Всесвітнє братство буддистів». Рези-денцію «Виконавчого комітету» пізніше було перенесено до Бірми, а потім до Таїланду. Комітет, незважаючи на основну ідею буддійського віровчення, бере активну участь у міжнародній політиці, відображає настрої народних мас, особ-ливо у їхній боротьбі за мир.

Християнство. При вивченні цієї другої світової релігії не-обхідно заначити, що за змістом вона тісно пов'язана з іудаїзмом. Християнство зародилося в середині ст. н. е. в східних провінціях Римської імперії за часів глибокої кризи ра-бовласницького ладу. Внутрішня ситуація в імперії відзна-чалася напруженістю: постійно точилася боротьба між