Буддизм

Походження буддизму,

його віровчення

та культ

Буддизм — найдавніша світова релігія, що виникла в Індії у VI ст. До н. е . На початку І тис. н. с. буд-дизм поширився по всій території Азіатського материка, і наприкінці тисячоліття він уже розпросторив-ся від Каспійського моря до Тихо-го океану, від Якутії до Індонезії. Далі буддизм поступово розчиняв-ся у національних культурах, витіс-нявся ісламом і християнством. З XV ст. у степових народів склада-ється буддистська церква — ла-маїзм. У XIX ст. європейські схо-дознавці «відкрили» існування буд-дистської літератури, після чого інтерес до буддизму почав швидко зростати, з'явилися численні буд-дологічні школи в країнах Європи, Росії та США.

Наприкінці XIX ст. починається піднесення національно-визволь-ного руху в країнах Азії, що при-вело до відродження традицій-них східних релігій, у тому числі буддизму. Російський індолог І. П. Минаєв зазначав, що від-родження буддизму розпочалося тоді, коли ченці довідалися про вивчення священних буддійських текстів у Європі, про інтерес європейської демократичної гро-мадськості до вчення Будди. Це спонукало їх вступити в полемі-ку з християнськими місіонерами, а успіхи буддійських ченців у диспутах прискорили процес ідеологізації вчення Будди і політизації буддійської громади — сангхи.До 60-х років XX ст. буддизм переживає своєрідний ренесанс здебільшого у країнах Азії, а буддійські громади, монастирі й цент-ри виникли у багатьох країнах Європи, Америки та Австралії. Нині послідовників буддизму налічується близько 700 млн чоловік.Історичні джерела свідчать, що про буддизм людям нібито возвістив Шак'ямуні (пустельник з племені шак'їв) і відбулося це понад 2,5 тис. років тому в Індії. За переказами, після незлі-ченних перероджень Будда (що означає на санскриті просвітле-ний вищим знанням, осінений істиною) з'явився на землю, щоб виконати свою рятівну місію, вказати людству шлях, який допо-може позбутися страждань. Для свого останнього переродження спаситель обрав подобу царевича Сиддхартхи, що належав до знатного роду Готама (звідси його родове ім'я Гаутама).Рід цей входив до племені шак'їв, яке жило за 500—600 років до н. е., у долині р. Ганг, в середній її течії. Мати Сиддхартхи — дружина правителя Майя (або Махамайя) — побачила одного разу уві сні, що в її бік увійшов білий слон, через певний час вона народила немовля, яке з'явилося на світ також незвичним шля-хом (вийшло з боку матері), одразу зробило кілька кроків і подало клич, який почули всі боги Всесвіту. Пологи застали Майю в містечку Думбіні, розташованому нині на території Непалу, в 10 км на північ від індійського кордону. Цариця прямувала зі своєї столиці Капілавасту в батьківський дім. Боги піднесли новона-родженому дарунки. Через сім днів після пологів мати померла.Довідавшись про народження царського сина, палац повелителя шак'їв відвідав старий мудрець Асита. Побачивши на тілі новона-родженого «прикмети величі», Асита розсміявся, а згодом заплакав. «Я сміюсь, — сказав він, — від радості, що спаситель з'явився на землю, і плачу від того, що мені не випаде щастя жити досить довго, щоб бачити звершення ним свого подвигу». Немовля назвали Сид-дхартхою, що означає «той, що виконав своє покликання».Однак повелитель не хотів втрачати сина, що неминуче сталося б, коли б син вирішив присвятити себе релігії. Тому він оточив дитину розкішшю, ретельно приховуючи від неї всі непривабливі сторони життя. Ще підлітком Сиддхартха вражав усіх своїми незвичайними здібностями, силою, спритністю та розумом. Досяг-нувши зрілості, він одружився. Дружина подарувала йому сина. Життя сім'ї було сповнене радощів, принад, щастя.Проїжджаючи колісницею під час прогулянки по місту в ото-ченні танцюючих і співаючих дівчат, Сиддхартха побачив вкрито-го виразками хворого чоловіка, згорбленого роками немічного діда, похоронну процесію і поглиненого в глибокі роздуми аскета. Ці «чотири зустрічі» все в ньому перевернули. Він довідався про властиві людині страждання. І тієї самої ночі крадькома залишив свій дім, щоб у пустельництві шукати шлях, який допоможе позбу-тися страждань.Через раптове осяяння внаслідок довгого, глибокого споглядан-ня Гаутама відкрив шлях до спасіння. Це було на березі річки Напранджани в містечку Урувілья, в сучасній Бух Бодх-гайі. Сидячи під деревом, Сиддхартха пізнав «чотири благородні істи-ни», тобто став Буддою.Прийнято вважати, що сутність буддизму, з'ясована Гаута-мою в день великого прозріння, була чітко викладена Буддою у першій виголошеній ним проповіді. В ній стисло подано вчення про «чотири благородні істини». Істини проголошують, що:

життя є страждання;

причина всіх страждань — бажання;

страждання можна припинити позбавленням від бажань, «погашенням» останніх;

слід вести доброчинне життя за законами «правильної поведінки» і «правильного знання».

Перша з «чотирьох благородних істин» формулюється так: «У чому полягає благородна істина про страждання? Народжен-ня — страждання, розлад здоров'я — страждання, смерть — страждання, скорбота — стогнання, горе, нещастя і відчай — страждання, союз з нелюбом — страждання, розлука з коха-ним — страждання, неотримання пристрасного жаданого — страждання, коротко кажучи, п'ять категорій існування, в яких виявляється прив'язаність (до земного) — страждання».Хоча страждання зумовлюються передусім чинниками біо-логічними (смерть, хвороба, народження) і психологічними (скор-бота, відчай тощо), буддизм не обминає чинники іншого порядку. Будді, наприклад, приписують такі слова: «Государі, які прав-лять царствами, володіють скарбами і багатствами, з пожадли-вістю позирають один на одного, потураючи своїм ненаситним бажанням. І якщо вони діють так невтомно, пливучи в потоці непостійності, ваблені зажерливістю та плотським жаданням, то хто ж тоді може спокійно ходити по землі?»Важливо зазначити, цю буддизм возводить страждання в абсо-лют, у провідну властивість суттєвого буття в усіх його виявах, робить страждання