вигляді, під час боротьби з титанами. Стародавня грець-ка міфологія вважала, що світ сам по собі вічний і не потребує творця. Відповідно до цього історія поді-ляється на доолімпійську і класичну олімпійську.
Міфологічне тлумачення природи і людини, діяльність олімпійських богів у релігійних уявленнях стародавніх греків свідчили про практичний і твере-зий характер обожнювання оточуючого світу. Давньо-грецька релігія не приділяє особливої уваги мораль-ним проблемам, потойбічної винагороди для неї не існує. Перебування у царстві Аїда жалюгідне.
Для давньогрецького релігійного культу є харак-терним полісний культ. Оскільки всі громадські акти супроводжувалися релігійними церемоніями, він був обов'язковим для усіх громадян. Виконавцями культу були як жреці, так і офіційні державні особи. Вели-кого значення набули оракули. Храми вважалися житлом богів у буквальному розумінні і тому їх статуї визнавалися сповненими життя.
В елліністичну епоху полісна релігія спочатку витісняється різними релігійно-містичними течіями і філософськими вченнями, а з появою християн-ства релігія стародавніх греків остаточно відки-дається.
Використана література:
Релігієзнавство. Підручник. – К., 2001.
Енциклопедія з релігії. – К., 1999.
Всесвітня історія. – М., 1993.