духа землі, духа бобів, духа кукурудзи і духа гарбуза. Всі ці чотири духи, за їхніми уявлен-нями, були жінками. Духів кукурудзи, бобів і гарбуза міфологія ірокезів зображувала у вигляді трьох сестер, одягнених у листя відповідних рослин. Поряд з духа-ми-жігасами шанувалися також, але на другорядних ролях, духи-чоловіки — дух сонця, дух дощу і дух вітру. За яких історичних умов виник землеробський культ?
На ступені розвитку матріархату (виник близько 8 тис. років тому) основним видом виробничої діяльності було мотичне землеробство, яке виросло із збиральництва. А збиранням раніше займалися жінки. Можна сказати, що доки чоловік полював, жінка ви-найшла землеробство. Тому на стадії пізнього матрі-архату жінки, виконуючи головну роль у господар-ському житті, разом з цим і завдяки цьому почали керувати чоловіками і в інших галузях життя. За-лежність землеробства від природи і керівна роль жінки — ось дві головні особливості того часу, які відбилися у релігійних поглядах людей.
Можна виділити такі основні риси даної релігійної системи. Перша — шанування землеробських духів у ролі головних. Цих духів ми вже називали, коли йшлося про ірокезів.
В багатьох народів шанувалися і двійники таких природних фак-торів, які лише в уяві людей впливали на врожай. Наприклад, багато народів (вавилоняни, єгиптяни та ін.) гадали, що на врожай впливають місяць і плане-ти, і тому поклонялися також духам цих об'єктів.
Друга — керівна роль жінки в релігії. Землеробсь-кий культ — це своєрідна жіноча релігія. Це виявля-лося у Двох головних процесах. По-перше, найго-ловніші духи зображувалися у вигляді духів жіночого роду. По-друге, найважливіші релігійні обряди в цей час виконували жінки. У деяких народів дозволялося важливі обряди виконувати й чоловікам, але за однієї обов'язкової умови: вони повинні були видавати себе за жінок (говорити голосно, що вони жінки, пере-вдягатися у жіночий одяг).
Третя риса — людське жертвоприношення як сис-тема. Не розуміючи суті землеробських процесів, лю-ди думали, що врожай є зворотна вдячність духів за жертвоприношення. Тому первісні землероби намага-лися свої дари духам зробити більш дорогими, більш цінними. Так виникла ідея необхідності людського жертвоприношення.
Четверта — ідея смерті і воскресіння деяких духів. Спостерігаючи за зерном, люди помітили, що після "похорон" воно воскресає знову. Звідси зародилося уявлення, нібито деякі духи можуть тимчасово помер-ти, щоб потім воскреснути.
І нарешті, п'ята риса — переселення до "країни мертвих" — із землі на небо. Багато благ і не-приємностей землеробам "посилало" небо: світло і тепло, дощ і вітер, сніг і град. Звідси народилося уяв-лення про те, нібито духи живуть на небі. За ана-логією і "країну мертвих" переселили із землі на не-бо. Саме тоді вперше виникла ідея "про життя" душ мертвих у царстві небеснім.
Землеробський культ широко представлений у су-часних релігіях. Серед християнських святих є покро-вителі землеробства (Георгій) і повелитель дощу та грому (їлля-пророк). Усе це явний відголос земле-робського культу. Від Ідеї жіночого духу землі бере свій початок уявлення про Богородицю: недарма віруючі в селі називали її "заступницею хлібів".
Із землеробського культу, що припадав на певні пори року, прийшли до християнства свята Різдва Христо-вого (в минулому свято народження духа сонця — взимку) і Пасхи (в минулому свято воскресіння духа зерна — навесні).
Висновок
Магія, фетишизм відобразили й вирази-ли безсилля первісної примітивної людини. У всіх випадках, коли люди, не маючи достатніх знань, були або хоч відчували себе безсилими, вони шукали "допомоги" в магії, фетишах або надприродних Двійниках. Ранні форми релігії, виникнувши ще в період формування родового ладу, збереглися й на-Далі як у родоплемінному суспільстві, так і в класо-вому. Проте вони були тут відсунуті на другорядні позиції тими релігіями, які повніше відображали кон-кретні особливості суспільного розвитку.
Родоплемінний (або родовий) лад склався при-близно 40 тисяч років тому і пройшов три основних ступені: ранній матріархат, пізній (розвинутий) матрі-архат і патріархат. Кожному ступеню відповідала форма релігії, яка відображала особливості безсилля людей у даних, конкретних умовах: ранньому мат-ріархату — тотемізм, пізньому — землеробський культ, патріархату — шаманізм. Усі ці форми не по-ширювалися поза родом чи племенем, тому їх нази-вають родоплемінними релігіями.
Список використаної літератури
1. Калінін Ю., Харьковщенко Є. Релігієзнавство: Підручник. – К.: Наукова думка, 1995.
2. Лубський В.І. Релігієзнавство: Підручник. – К.: Вілбор, 1997.
3. Релігієзнавство / За ред. Рибачука. – К.: Освіта, 1997.
4. Релігієзнавство / За ред. Бублика. – К.: Юрінком Інтер, 1998.
5. Основы религиоведения / Под ред. А. Яблокова. – М., 1994.
6. Угринович О. Введение в теоретическое религиоведение. – М., 1991, 1996.
7. Еришев И. Религиоведение. – К., 1999.
8. Крывелёв И. История религий: В 2-х т. – М.: Мысль, 1983-1986.