до Монголії і внаслідок його злиття з місцевими культами сформувався ламаїзм. Пристосуван-ня буддизму до тибетських умов було досить тривалим. Ще в IX ст. для цього багато зробив індійський релігійний діяч Джобо Атіша, якого ламаїсти вважають другим Буд-дою. Характерними для ламаїзму є особливе становище духовенства — ченців (лам) і хубілганів («переродженців»), а також своєрідний релігійний культ. Відповідно до ламаїстського віровчення людина може врятуватись лише з допомогою духовенства. Звідси його особливе значення. Лами живуть здебільшого у монастирях — дацанах. Кож-ний віруючий мусить мати свого ламу, виконувати його настанови і покладатися на його молитви. Вищі лами вважаються хубілганами — живими богами, оскільки в них, мовляв, втілюються будди і бодисаттви, які осе-лилися серед людей, щоб рятувати їх. Очолюють ламаїстів два хубілгани-ієрархи. Перший нібито є втіленням самого Будди, йому належить вища духовна влада. Другий — далай-лама — є носієм світської влади у Тибеті.
Основними центрами культової діяльності є дацани, де лами щоденно здійснюють богослужіння перед скульп-турними і мальованими зображеннями богів. Під час бо-гослужіння лами сидять на спеціальних лавах і зосеред-жено моляться, а віруючі рухаються за годинниковою стрілкою і, проходячи повз вівтар, залишають на ньому свої дарунки (гроші, продукти, речі). Вийшовши у двір храму, віруючі моляться, вклоняються, крутять «моли-товні барабани» — циліндри, у яких знаходяться надруко-вані на папері тексти молитов. Чим довше і швидше крутиться циліндр, тим більше молитов «зараховується» віруючим.
9. Обряди і звичаї ламаїзму. Форми культу у буддизмі надзвичайно різноманітні. Це обумовлено тим, що, поши-рюючись у різних країнах, він асимілював місцеві культи і включив в обрядову практику звичаї, які були притаман-ні даному народу. У ранньому буддизмі культ як система обрядів був розвинутий слабо, але згодом сформувався такий пишний і складний театралізований комплекс ритуалів і церемоній, який навряд чи є в інших релігіях світу. Особливо це характерно для ламаїзму.
За змістом ламаїстські ритуали мало відрізняються від тих, що побутують в інших релігіях. За формою вони містять словесний і музично-вокальний елементи, жертво-приношення, процесії, ритуальні рухи тіла, навіть танці, причастя. Усі ці елементи набагато яскравіші та інтенсивніші, ніж в інших релігіях.
До молитов у ламаїзмі відноситься насамперед сповіду-вання віри, яким, як правило, розпочинається ламаїстське богослужіння, під час якого віруючий вшановує чотири святині — Будду, дхарму, одновірців і свого духовного наставника. Таким чином, божество підготовляють до сприйняття конкретного прохання віруючого (наприклад, про дарування життя).
Ламаїстське богослужіння супроводжується музикою і співами. Значну роль відіграють дзвіночок і морські ской-ки, звучання яких є сигналом для переходу до наступного етапу богослужіння. Ці інструменти разом з трубами скла-дають оркестр. Практикується також хоровий спів хлоп-чиків.
Богам і демонам ламаїсти жертвують рис, а також спеціальний хліб, який називають балін. Аналогія з хрис-тиянською просфорою тут безумовна; з трьох видів баліну два роздаються віруючим, третій залишається у храмі, звідки його виносять після богослужіння і спалюють. У ламаїзмі існує і ритуал, подібний до причащання у хрис-тиянстві: після церемоній і виголошення молитовних фор-мул лама роздає присутнім по ковтку освяченого вина і по три коржі, виготовлені з муки з цукром та маслом за спеціальним рецептом. Проковтнувши усе це, віруючий вважає, що він прилучився до благодаті тих богів, на честь яких здійснювалось богослужіння.
Молитви, звернені до бодисаттв, заучуються віруючи-ми просто механічно, оскільки мова, якою вони складені, була для них незрозумілою. Крім молитов, доводиться вивчати безліч заклинань, щоб убезпечити себе від дії злих духів і можливого нещастя. Бажаючі можуть вести “облік” виголошених молитов і заклинань за допомогою спеці-альних чоток.
Разом з цим ламаїзм запровадив своєрідну «механіза-цію» молитви, У так звані хурде — металічні циліндри — вставляються молитовні тексти. Вважається, що один оберт циліндра означає прочитання всіх уміщених у ньому молитов І священних текстів.
З ламаїстських обрядів найвідоміші дзул-хурал, найдані-хурал і так званий обряд обо. Дзул-хурал — це обряд освячення, який здійснюється пізньої осені. Дацанські храми зовні і всередині освічуються безліччю свічок, при світлі яких віруючі перед зображенням богів розкраюються, якщо вони погано ставилися до домашніх тварин. За ламаїзмом, погане годування, побої, непосильна робота, через що тварини страждають,— тяжкі гріхи, які спри-чинять погане переродження. Адже у кожній домашній тварині, за ламаїстським уявленням, може жити перевті-лений померлий родич віруючого. Каяття має звільнити віруючого від вини перед померлим. Можна припустити, що своїми джерелами дзул-хурал сягає індійського куль-ту «священних тварин».
Інший обряд — найдані-хурал — присвячений пустель-никам (кайданам), які возвеличенні у ранг божеств. Про-водиться також восени. Лами вивішують зображення найданів — немічних, байдужих до навколишнього світу, і розповідають віруючим, що вони у минулому були мир-ськими людьми, але, ставши пустельниками, заслужили "спасіння". Таким чином підкреслюється небезпечність будь-якої любові до життя.
Важливу роль у становленні ламаїстського культу ві-діграло те, що при цьому не заперечувались, а навпаки, асимілювались буддійські культи, що побутували у відпо-відних народів. Найяскравішим прикладом є культ так званих обо.
З давніх часів у монгольських і тюркських народів вшановувались окремі місцевості, які чим-небудь виріз-нялися — гори, печери, береги озер. річок та ін. Вони називалися "о6о". Вшановувалися не саме ці місця, а духи, демони або божества, що нібито пов'язані з ними. Для встановлення контакту з цими надприродними істотами люди повинні були приносити Їм символічні жертви — палиці, шматки тканини, найчастіше — камені. З каменів складалися цілі купи, які згодом стали називатися обо. У ламаїзмі вони є примітивними символами святості. Скла-далися