Ламаїзм запозичив доламаїстські обряди, пов'язані з обо. Зокрема, поряд з епізодичними жертвоприношеннями і заклинаннями відбуваються періодичні служби. Лама-їстський обряд служби обо полягає у тому, що лама читає деякі тексти по служебнику, потім розпочинається свого роду «хресний хід» навколо обо, під час якого учасники розбризкують у повітрі молоко, чай, горілку, а те, що залишилося, випивають самі. Жертви призначаються як ламаїстським божествам, так і до ламаїстським демонам. Тексти молитов і гімнів нерідко буквально повторюють побутуючі до ламаїзму шаманські заклинання, звернені до демона даної місцевості.

Кожна ламаїстська сім'я обов'язково має вдома вівтар. Це свого роду невеликі шафи зі статуетками та іншими зображеннями буддійських божеств і демонів. Тут же, як правило, є полиця, на якій стоять чашки, призначені для жертвоприношень вином, маслом, кумисом, попільниця або свічка, квіти.

Будь-яка подія у житті ламаїста спонукає його звер-татися за порадою до лами-зурхачина, тобто ворожбита-ас-тролога. Він радить, які обряди і заклинання слід здійс-нити, щоб успішно перекочувати на інше місце, вдало купити домашню худобу, позбутися хвороби і т. ін. Важ-ливу роль у ворожінні відіграє прийнятий у буддизмі індійський календар. У ньому роки називаються за найме-нуванням знаків зодіакального кола: миші, бика, тигра, зайця, дракона, змії, коня, вівці, мавпи, курки, собаки, свині. Кожний із знаків відповідає одному з п'яти «елемен-тів» — дереву, вогню, землі, залізу, воді. У результаті виходять шестидесятирічні цикли, що розпочинаються від 1027 р. нашого літочислення. Місяці також відповідають знакам зодіакального кола або мають порядкові номери. Дні тижня найменуються за назвами семи світил. Лама-астролог складає для новонародженого гороскоп, у якому, враховуючи якісні особливості року народження («вогня-ний дракон», «водяна курка» і т.ін.), дня і місяця появи на світ, вказує, якої і коли слід чекати небезпеки, які заклинання виголошувати, з ким може взяти шлюб тощо.

Щодо свят, які відзначають віруючі ламаїсти, то Їх небагато, проте вони надзвичайно театралізовані, супро-воджуються складним ритуалом. Найвідоміші з них — Цагалган. Та кругообертання Майдані. Свято Цагалган означає “білий місяць”, воно присвячене початку нового року за старим монгольським (місячним) календарем. Протягом 16 днів здійснюється чимало обрядів, присвя-чених «дванадцяти» чудесам Будди.

Кругообертання Майдарі, або Майдарі-хурал, — бучне свято, яке проводиться влітку у дацанах при значному зібранні віруючих. Воно повинно прискорити прихід при-йдешнього Будди на землю і настання щасливого та радіс-ного життя.

Священними ламаїсти визнають два зводи книг — Ганджур (у перекладі з тибетської — переклад одкровен-ня; складається з 108 томів) і Данджур (у перекладі з тибетської — переклад тлумачень; складається з 225 то-мів). Ганджур і Данджур вшановуються як збірники ви-словлювань і повчань, які належали нібито Гаутамі та його учням. Насправді ці тексти написані тибетською мовою у XIV ст. і містять переклади Трипітаки і оригінальні твори, створені не відомими нам представниками лама-їстського духовенства.

10. Дзен-буддизм. Останнім часом у світі посилився інтерес молоді до східних культів, зокрема буддизму. Особливою популярністю користується дзен-буддизм.

Дзен (зосередження, споглядання) виник як буддійська секта ще в VI ст. у Китаї на основі махаяни. її засновником віруючі вважають самого Будду, який, зібравши учнів для проповіді, лише мовчки крутив у руках квітку. Один з учнів зрозумів зміст його мовчанки, він і став першим наставником дзен. Однак вірогідніше твердження, що го-ловні положення дзену були сформульовані індійським монахом Бодхідхармою. З Китаю дзен проник в Корею, В’єтнам і Японію, у якій поширився найбільше.

Особливості дзен-буддизму полягають у безпосеред-ньому «від серця до серця» передаванні вчення завдяки безпосередньому контакту з «загальною істинною мудріс-тю Будди», впевненості у можливість пізнати Будду внут-рішнім світом людини.

Сучасні прихильники цієї секти вважають дзен різновидом психотерапії та психоаналізу, значну увагу приділяють розвитку власного емоційного стану і почут-тів.

Відповідно до «класичного дзену» основна мета лю-дини — прилучення до «космічного тіла Будди», яке в уявленні дзен-буддистів зливається зі Всесвітом. Нірвана (небуття) і сансара (чуттєвий світ) єдині. Тому немає протилежності між божественним і земним, духовним і СВІТСЬКИМ.

Шукати притулок у власних дусі і природі,— ствер-джують ідеологи дзен,— означає шукати притулок в іс-тинному Будді. Слід довіритися своєму духу, і людина стане Буддою. Це. на погляд дзен-буддистів, відбувається під час раптового просвітлення, що досягається у земному житті. Поштовхом до нього може бути не лише релігійний екстаз, а й будь-яке інше сильне хвилювання.

Однією з характерних рис дзен-буддизму є крайній ірраціоналізм, що виявляється у негативному ставленні до логічного мислення, будь-яких теорій та авторитетів. Вря-туватись, злитись з Буддою можливо лише з допомогою «живої інтуїції», «чистим безпосереднім досвідом». Усі логічні роздуми у дзен осуджуються настільки послідовно, що деякі наставники у минулому навіть відмовлялися від мови і спілкувалися лише умовними знаками. У деяких дзенських монастирях Японії так спілкуються і нині.