Реферат на тему:

Релігійно – етичне вчення

Зміст

1. Вступ...............................................................................................................3

2.Походження християнства.............................................................................3

3.Корінна відмінність християнства від язичеських вірувань.......................5

4. Історичні передумови християнства............................................................6

5.Основи християнської віри............................................................................9

6.Духовні й нравственні проблеми Нагорної проповіді................................9

7. Значення християнства для розвитку європейської культури..................11

8.Використана література.................................................................................12

За зіркою Віфлеємською

Вступ

Більш мільярда чоловік — чверть людства — пов'язує себе з християнством. Ця релігія, найбільша в чисельному відношенні у світі, представлена на всіх континентах і існує у всіляких культурних середовищах. Що ж спільного в бурхливих проявів віри під час паломництва у Мексиці, холодною урочистістю і скромністю шведського лютеранства, майже підпільним життям віруючих у СРСР у роки комунізму, героїчною боротьбою польського народу за свою віру, добровільним висновком ченців у монастирях і інтелектуалізмом деяких західних християнських філософів?

Протягом майже 20 століть своєї історії християнство, по суті, ніколи не ототожнювало себе з якою-небудь політичною, культурною чи соціальною системою. Його поширення є насамперед результат жагучого прагнення щирих християн донести слово Боже до інших людей. Часто політичний експансіонізм християнської держави підтримував силоміць зброї зусилля місіонерів із двозначною метою досягти своїй цілей, одночасно послуживши справі віри. Однак ще частіше християни, Озброєні силоміць тільки переконаннями і вірою, відправлялися нести далеким народам свою віру і надію, що дав їм Ісус Христос — Син Божий.

Їхнє навчання часто відкидалося, а самі вони піддавалися переслідуванням. Потім, поступово, це навчання любові доходило до людей, воно затверджувалося, воно перетворилося в універсальну цінність, невід'ємну частину багатьох філософських систем, що не завжди усвідомлюють, до якого ступеня християнство прямо чи побічно наклало свій слід на все людство.

Ісус — цілком достовірний історичний персонаж, що народився у Віфліємі в 4 р. до н.е., — є центром усіх християнських конфесій. Для них він одночасно і зміст їхнього існування, і засновник, і приклад для наслідування. Більш того, для християн він є Богом — Богом, що свідомо побажав жити на Землі, незважаючи на всі тяготи людського існування.

2. П о х о д ж е н н я х р и с т и я н с т в а

Християнство виникло в Палестині в I cт. н.е. Його споріднення з іудаїзмом виявляється в тім, що перша частина Біблії, Старий завіт, священна книга як іудеїв, так і християн (Друга частина Біблії, Новий завіт, визнається тільки християнами і є для них найголовнішою).

Християнська апологетика стверджує, що на відміну від всіх інших релігій світу християнство не створене людьми, а дано людству Богом у готовому і закінченому виді.

Однак історія релігійних вчень свідчить про те, що християнство не вільне від релігійних, філософських, етичних і інших впливів. Християнство засвоїло і переосмислило попередні ідейні концепції іудаїзму, древніх східних релігій, філософські погляди. Усе це збагачувало і цементувало нову релігію, перетворювало її в могутню культурно - інтелектуальну силу, здатну протиставити себе всім національно-етнічним культам і перетворитися в масовий національний рух.

Засвоєння первісним християнством попередньої релігійно-культурної спадщини аж ніяк не перетворювало його в конгломерат розрізнених представлень, а сприяло принципово новому вченню одержати загальне визнання.

П о ш и р е н н я х р и с т и я н с т в а

Навчання Христове поширювалося спочатку на сході, серед євреїв і греків, у країнах грецької мови.

Євангелія були написані грецькою мовою. У перші півтораста років у Римі і західній частині імперії було мало послідовників християнства. Греки приймали християнство скоріше, тому що вони були м'якші вдачами й освіченіші. Християнське вчення не робило розходження між людьми по їхньому походженню. Апостол говорить, що немає ні елліна, ні іудея, ні вільного, ні раба, а усі - одне в Христі.

Слово “релігія”. походить від латинського “religio” і означає “зв’язок”.

Релігійна віра у надприродне характеризується певними особливостями.

По-перше, вона передбачає не просто наявність у свідомості уявлень про надприродне, а віру в реальне існування надприродного.

По-друге, релігійна віра обов’язково передбачає емоційне відношення до надприродного.

По-третє, віра в надприродне включає переконаність в існуванні особливих двобічних відносин між ним і людиною. Віруючий переконаний в тому, що надприродне не тільки існує, а й може вплинути на його життя, долю, і що за допомогою певних дій людина, в свою чергу, може впливати на надприродне, задобрити його, вимолити прощення, викликати доброзичливе ставлення тощо.

Новий Завіт складається з 27 книг або частин. Він ділиться на чотири Євангелія ( від Матвія, Марка, Луки та Іоанна), Діяння Апостолів, 21 послання і одкровення Іоанна. Грецьке слово Євангеліє переводиться як “Блага Вість”.

Євангелія містять одне і те ж вчення, хоча і написані чотирма різними письменниками під дією Духа Святого. В них описуються життя та вчення Спасителя, Ісуса Христа. Чотири Євангелія складають майже половину Нового Завіту.

“Діяння Апостолів” описують події, що стались після Вознесіння Ісуса Христа. Ця книга, як і Євангеліє від Луки, написана лікарем Лукою.

Всі послання, тобто листи, написані учнями і послідовниками Ісуса. В посланнях даються настанови, як вести християнське життя, роз’яснюється євангельське вчення і, частково, описуються події, зв’язані з життям перших християн.

“Одкровення Іоанна” було написане апостолом Іоанном, тим самим учнем Ісуса Христа, котрий написав “Євангеліє від Іоанна”. Ця книга – одкровення майбутнього, книга про те, що Господь відкрив “рабу своєму Іоанну” і “чому належить бути скоро”.

3. Корінна відмінність християнства від язичеських вірувань

Для того,