До головних свят ламаїзму належать цагалган (новий рік), Майдаріхурал (чекання будди Майларі) та свято обо (вшануван-ня богів-сабдиків, які живуть в обо).

Буддизм та питання війни і миру.

Буддизм в азіатських країнах має вплив на широкі верстви населення. Його роль у суспільно-політичному житті нерівнозначна. На різних етапах суспільного розвитку характер і ступінь участі, роль буддистів у політичному житті в різних країнах не рівноцінна. Ставлення буддизму до війни і миру, зумовлене буддійськими богословськими побудо-вами — дуже спірне та суперечливе. Поняття добра та зла у буд-дизмі не поляризуються, представляючи собою іпостась буття (сансари). Проблеми війни і миру в буддійському світогляді пе-ребувають на різних полюсах логічних умовиводів, оскільки, згідно з ученням буддизму, вступ на шлях прозріння знишує всі передумови агресії та ненависті. У цьому плані ідеологія буддиз-му нічим не відрізняється від ісламської ідеології, яка поділяє весь світ на правовірних (зона миру) та невірних (зона війни). Розглядаючи проблеми миру і війни з ортодоксальних позицій палійського канону, ідеологи буддизму звичайно посилаються на царя Ащоку, який сприйнявши вчення Будди, ніби відмовив-ся від війни, або ж вільно трактують цю проблему, зводячи її до необхідності дотримуватися настанов буддизму. Що до буддій-ського способу життя, то він, за твердженням прихильників буд-дизму, не створює конфліктних ситуацій ані в суспільстві, ані поміж країнами.

Більшість західних буддологів підкреслюють мирний характер вчення буддизму порівняно з ісламом та християнством, поси-лаючись на хрестові походи, на походи мусульман під зеленим прапором пророка і забуваючи про те, що багато правителів ста-родавнього та середньовічного Сходу у буддизмі називалися чак-равартинами, бодхисатвами, буддхараджами, хоча дехто з них відрізнявся надзвичайною жорстокістю та відомий винищенням цілих народів, наприклад Ащока та Чінгізхан. До того ж, в історії зафіксовано чимало випадків, коли агресія виправдовувалася релігійними цілями.

Необхідність та справедливість загарбницької політики правителів ідеологи буддизму виправдовують посиланнями на едикти Ащоки, які є канонізованою екзегетикою буддизму тхеравади, і на канонізований трактат «Милиндапаньха»; в цілому ж розгля-дають природу иих воєн крізь концепцію чакравартина.

Питання війни і миру не були актуальними для ідеологів буд-дизму до 50-х років. Лише з появою термоядерної зброї та інших засобів масового знищення і внаслідок цього перспективи заги-белі людства під час третьої світової війни ці питання стали об'-єктом гострої дискусії, що сприяло модернізації вчення буддиз-му. Можна виділити три підходи до цієї проблеми: моральний, кармічний, соціально-політичний.

Моральний підхід до проблеми війни і миру аргументується з ортодоксальних позицій вчення буддизму. Прибічники цього підходу твердять, що тільки етичний спосіб життя, який пропо-відує буддизм, може врятувати людство від загибелі. Ця ідея до-водиться посиланнями на життя та місіонерську діяльність принца Гуатами, едикти царя Ащоки, що стосуються буддійського віро-вчення, канонічні тести. При такому простому підході до проб-лем війни і миру, основне навантаження має висловлення з «Дхаммапади»: «Ніколи в цьому світі ненависть не зупиняється ненавистю, проте відсутністю ненависті вона припиняється... Перемога породжує ненависть; переможений живе у смутку. У щасті живе спокійний, що відмовився від перемог і поразок». За цією простотою — система світогляду зі своїми догмами, теорія-ми І традиційною логікою.

Буддисти, визнаючи агресивність імперіалістичних країн і не-обхідність боротьби за права трудящих, завжди підкреслювали вторинність соціальних, економічних і політичних проблем по-рівняно із завданнями морального удосконалення людини, тоб-то посилання для умовиводів виявляються нібито перевернути-ми: буддизм саме людину, як кінцевий продукт кармічних пере-втілень, її думки, слова та вчинки розглядає як причину, а соці-альні умови, політичні системи, міжнародні конфлікти вважає їх наслідком. Тому прибічники морального підходу обстоюють пе-редусім пропаганду вчення буддизму як основну альтернативу пом'якшення міжнародної напруженості і покладають надії тільки на добру волю уряду у боротьбі за встановлення миру на землі. Цей погляд найпослідовніше відображений у документах Все-світнього братства буддистів, XV Всесвітня конференція якого відбулася в листопаді 1986 р. у Непалі.

Кармічний підхід, незважаючи на його значне поширенню се-ред буддистів, особливо ченців, як правило, не описупьься у популярних журналах, оскільки його прибічники вважають», що поява у пресі кармічних концепцій з проблем війни і миру \може викликати конфлікт між представниками різних релігій., -мми за-вадить консолідації прибічників миру. Цей підхід породжеений вірою у непорушність кармічного закону, який гнітить пю^дей суспільство, нації, держави, все людство, нашу планету і весь Всесвіт (як сума карм живих істот). Такий підхід обгрунтову^єть-ся посиланнями на дію карми, «закону залежного існуЕаніня» стадіальну деградацію віри, описану у трактатах Буддхап.оїщі.

В основі кармічного підходу лежать (виведені з екзегетикш до палійського канону) уявлення про неухильну деградацію лк,оди-ни внаслідок падіння моралі і втрати віри, особливо в результаті розвитку капіталізму і поширення мілітаризму. Справжня мо-раль, що формує сприятливу карму, властива людям, як, сттали на серединний, або восьмирічний шлях, охоронцем цінностей якого є сангха*; Звідси для поліпшення суспільної карм? трреба сприятливі умови існування буддійської громади, і там, де такі умови є, суспільство виживе під час термоядерної катасгрсофи. Інший аспект міркувань прибічників кармічного підходу ^во-диться до твердження, що країни, які виробляють різні зассоби масового знищення, формують погану карму, і це призведе ц'х до взаємного знишення. Слаборозвинені ж країни ядерна катаст-рофа якимось чином обмине. Кармічний підхід не обговорюєть-ся на буддійських та інших форумах, оскільки це питання Вїіри. яке не містить і не може містити конструктивних пропозицій.

Буддійська «ахімса» забороняє віруючим завдавати шкоди ; жи-вим істотам, тому повинна стати непереборною перешкодоко на шляху до воєнних дій. Проте будь-яка релігія,