Отже, релігія є складним духовним утворенням. Зазначимо, що до недавнього часу наша література надавала їй вкрай спрощену оцінку. Релігія визна-чалась як система "невіглаських" уявлень про світ і людину.

Як особлива система духовної діяльності людей, релігія має власну специфічну структуру. В ній можна виділити такі основні елементи, як релігійна сві-домість, релігійні почуття, релігійний культ, релігійні організації.

Релігійна свідомість включає два взаємопов'яза-них і водночас відносно самостійних рівні: релігійні психологію та ідеологію.

Релігійна психологія — це сукупність властивих масі віруючих уявлень, почуттів, настроїв, звичок, тради-цій, пов'язаних із певною системою релігійних ідей.

Релігійна ідеологія — це більш чи менш струнка система ідей, розробкою та пропагандою яких займа-ються релігійні організації, професійні богослови та служителі культу.

В історичному аспекті релігійні психологія та іде-ологія стають сходинками розвитку релігії.

Релігійна ідеологія в сучасних релігіях включає в себе теологію, або богослов'я, богословські концепції економіки, політики, права, мистецтва, релігійну фі-лософію тощо. Найважливішою частиною релігійної ідеології є теологія. Вона формулює докази ідеї Бога, дає систематизований виклад релігійних поглядів на світ, людину в світі, на сенс її буття.

Джерелом ідеології кожної релігії є її святе пи-сання (Тригатака — у буддистів, Біблія — у християн, Коран — у мусульман та ін.). Підкреслимо, що богослови неоднозначне тлумачать одну й ту саму "святу" книгу і що це залежить від їхніх власних соціально-політичних позицій, умов конкретної історичної епо-хи. Наприклад, православні християни, католики, протестанти за основу свого віровчення беруть Біб-лію, але тлумачать деякі її положення по-різному. Отже, основою релігійної ідеології кожного віровиз-нання можна вважати його власне розуміння і тлума-чення Божого одкровення, текстів святого писання.

Релігійна ідеологія виступає у формі фантастич-них уявлень про надприродний світ, настанов святих пророків, поданих дуже часто у формі оповідей, і відіграє для широких мас віруючих роль популярної, життєвої філософи.

Суттєвим елементом релігії є емоційне ставлення віруючих до створених їхньою уявою надприродних сил. Специфіка релігійних почуттів, згідно з наукою, полягає в тому, що вони спрямовані не на реальні, а на вигадані, ілюзорні об'єкти, на надприродне.

Невід'ємною частиною будь-якої релігії, її реалі-зації у сфері повсякденної практичної діяльності є культ — сукупність символічних дій, за допомогою яких віруючий намагається вплинути на надприродні об'єкти. До культу відносяться: обряди, ритуали, жер-твоприношення, таїнства, богослужіння, пости, молит-ви, а також матеріальні предмети, які при цьому вико-ристовуються, — храми, священні реліквії, посуд, одяг.

Конкретні форми реалізації релігійного культу в різних конфесіях неоднакові. Так, католицизм і пра-вослав'я зберігають вірність пишній театралізованій обрядовості. Вони широко використовують мистецт-во: живопис, скульптуру, музику, спів тощо. Обряди у протестантизмі мають більш скромний і суворий ха-рактер: зменшено кількість таїнств та свят, спрощено богослужіння. Основу культу в ньому складають інди-відуальні форми спілкування віруючого з Богом — молитви, покаяння, містичні одкровення.

Релігія матеріалізується також у релігійних організаціях — об'єднаннях послідовників тієї або іншої релігії, що виникають на основі спільності вірувань та обрядів (церква, секта, деномінація). Релігійні органі-зації виконують широке коло функцій, головними з яких є задоволення релігійних потреб віруючих, регу-лювання культової діяльності, розробка і пропаганда віровчення, забезпечення цілісності організації.

Релігійні організації можуть виконувати й нерелігійні функції (політичні, правові та ін.), що допомагає релігії зберігати свої позиції в соціальному і духовно-му житті суспільства.

На практиці іноді змішують елементи релігії або видають одне за інше. Скажімо, відомі визначення "релігія є опіум народу", "релігія — один з видів ду-ховного гноблення" або "орган буржуазної реакції" стосуються політики і функцій церкви в далекому минулому. Однак ми не можемо віднести їх до сучас-ності, до кожного з елементів релігії; скажімо, не можна трактувати Біблію — видатний твір духовної культури людства — як "опіум". Не можна також на-звати сучасні церкви, релігійні громади в нашій краї-ні "органами буржуазної реакції".

Перенесення оцінок елементів релігії, які виноси-лися в минулому, на релігію і церкву за нових соці-альних умов може призвести (і призводило) до неба-жаних, навіть трагічних соціальних наслідків.

Таким чином, релігійні уявлення, настрої, дії і організації становлять єдиний релігійний комплекс, усі елементи якого нерозривно пов'язані між собою, а також із конкретними соціально-політичними і духов-ними умовами життя кожної країни.

З. Функції релігії та її роль у житті суспільства. Розкриваючи функції релігії та її роль у житті суспі-льства, підкреслимо, що одним з важливих питань є вивчення її соціального змісту. Наукова характерис-тика ролі релігії в людському суспільстві можлива лише в тому випадку, якщо вона враховує форми су-спільної свідомості — одного з суттєвих компонентів духовної культури. При цьому необхідно мати на ува-зі, що релігія є творенням людського суспільства, особливою формою пізнання ним себе самого і ото-чуючого світу. Ми не повинні трактувати релігію спрощено — як хибну свідомість, спотворену картину світу і т. п. Це дешевий прийом, і від нього краще відмовитися. Необхідно мати на увазі, що богослов-ська мова є особливою знаковою системою, за якою приховуються реальні людські інтереси, її не так про-сто зрозуміти.

Головною соціальною функцією релігії є функція ілюзорно-компенсаторна. Релігія для віруючого — на-самперед компенсація (хай навіть ілюзорна) усіх тягот Його земного буття. У свідомості релігійної людини відбувається перетворення тяжкої дійсності у бачення картин райського буття, ідеального світу, де панують рівність і свобода.

Гасло, що релігія є "опіумом народу", автори ряду праць із філософії розглядали як головний аргумент на