користь заперечення релігії. Проте в сучасному суспільстві існує потреба втіхи, зняття психологічної напруги, викликаної умовами повсякденного буття. Знищення цієї — хай ілюзорної — компенсації бу-ло б актом жорстокості. І можна погодитися з тим, що мова може йти не про знищення релігії, а про заміщення її іншими компенсаторами, які мають гуманістичний зміст. Однак необхідно враховувати й інше.
По-перше, головна ідея кожної релігії — ідея Бога як відображення абстрактної людини — не позбавле-на гуманізму.
По-друге, глобальний гуманізм не заперечує всіх існуючих вірувань, національних традицій, звичаїв, світорозумінь, що склалися, та ін., більше того, він їх передбачає і на них грунтується.
Тому, говорячи про перспективи релігії, мова мо-же йти лише про її еволюцію.
Однією з важливих функцій релігії є функція сві-тоглядна. Вона полягає в тому, що релігія намагаєть-ся створити власну картину світу, більш того, — вла-сні соціально-гносеологічні схеми вдосконалення су-спільного життя, визначити місце і роль людини в системі природи та суспільства.
Зміст релігійного світогляду — не божественний, а людський, або, краще сказати — суспільний, незва-жаючи на його фантастичність.
Релігія виконує регулятивну функцію. Як будь-яка інша сфера духовної культури, вона створює певну систему норм і цінностей, але специфіка яких поля-гає насамперед у збереженні й закріпленні віри у надприродне. Цьому завданню підпорядковані не тільки культові дії, а й сімейно-побутові стосунки, система традицій і звичок. Підкреслимо, що релігія асимілювала багато елементів загальнолюдської мора-лі. А оскільки Бог, за висловом Ф. Енгельса, є відо-браженням абстрактної людини, то і релігійна мораль багато в чому має не якийсь надприродний, а люд-ський, суспільний характер.
За певних історичних умов релігія виконує функ-цію інтегрування, тобто функцію збереження і зміц-нення існуючої соціальної системи. Такою, наприк-лад, була роль католицизму в феодальному сус-пільстві, православ'я у дореволюційній Росії. Однак у ряді випадків релігія може стати і прапором соціаль-ного протесту, як це було, наприклад, із середньовіч-ними єресями та сектами, з протестантизмом, прихи-льники якого в епоху його зародження боролись про-ти феодальних порядків.
На рівні окремої релігійної організації релігія ви-конує інтеграційну функцію, згуртовуючи одновірців. Однак одночасно релігія розділяє і протиставляє один одному послідовників різних релігій, що простежу-ється і в сучасному релігійному житті України.
Релігії притаманна також комунікативна функція, яка полягає в підтримуванні зв'язків між віруючими шляхом створення почуття віросповідної єдності під час релігійних дій, в особистому житті, сімейно-побу-тових відносинах, а також стосунках у межах різнома-нітних клерикальних організацій і навіть клерикаль-них політичних партій.
В умовах сучасного суспільства релігія виконує, головним чином, ілюзорно-компенсаторну функцію. Зазначимо, що, не будучи панівною формою масової свідомості, вона задовольняє тільки особисті почуття віруючих.
Щодо світоглядної, регуляторної та комунікативної функції релігії, то в силу збереження релігійних організацій їхні масштаби визначаються особливостя-ми конфесійних течій і категоріями віруючий» на яких, в свою чергу, впливає реальна дійсність.
На рівні суспільства зникає інтеграційна функція релігії: вона об'єднує лише віруючих певної конфесії, громади і втрачає роль провідного ідейного фактора що покликаний зміцнювати суспільну систему.
Взагалі, роль релігії в суспільстві не можна оцінювати ти однозначно. Так, релігія відігравала важливу культурно-історичну роль. В межах релігійних віровчень форму-вались єдині зразки почуттів, думок, поведінки людей, завдяки чому релігія виступала як могутній засіб упо-рядкування і збереження традицій та звичаїв. У той же час, наприклад, у царській Росії синодальне православ'я використовувалось як засіб пригноблення трудящий мас.
Однією з історичних місій релігії, що набуває в сучасному світі все більшої актуальності, є формування відчуття єдності людського роду, значущості неперехідних загальнолюдських моральних норм і цінностей. Однак релігія може бути виразником зовсім* ін-ших настроїв, зокрема фанатизму, непримиренності до людей іншої віри тощо.
Отже, вплив релігії на суспільне життя не завжди був однозначним. Характер цього впливу може суттє-во змінюватися, набувати специфічних особливостей.
Соціальні функції релігійних організацій не тото-жні функціям релігії, тому що релігійні організації включаються до загальної системи економічних? по-літичних та інших суспільних відносин і виконують безліч нерелігійних функцій.
У середні віки церква не тільки володіла Moнополією у сфері ідеології, а й виконувала економічні й політичні функції. У капіталістичному суспільства Релігійні організації активно втручаються в політичне життя, мають власну систему навчальних закладів займаються благодійницькою діяльністю.
Релігійні організації можуть дотримуватися й про-гресивних позицій з деяких соціальних і політичних питань. У деяких країнах Східної Європи христи-янські церкви сприяли боротьбі мас проти іноземних загарбників. Монастирі в Європі протягом тривалого часу були майже єдиними культурними центрами. Ба-гато релігійних організацій і в наш час активно ви-ступають за мир, за ядерне роззброєння.
В пострадянських суспільствах релігійні організа-ції сприяють національній ідеї. Так, в Україні відро-дження національних церков йде поруч з процесами національного відродження. Таким чином, релігія — явище багатопланове і багатозначне. Вона виникла як результат специфічних закономірностей розвитку су-спільства, і саме суспільні процеси визначать в кінце-вому підсумку її долю.