Дійсно, хто може зрозуміти те, яких заповідей необхідно дотримуватись тілесно, а яких – і тілесно, і духовно? Преп. Максим Сповідник, який сам їх виконав, вчить з іншими отцями про це. Наприклад, заповіді: Не вбий, не перелюбствуй, не вкради та подібні до них належить виконувати і тілесно, і духовно, до того ж при духовному їх дотриманні - втричі. А заповіді обрізання, дотримання суботи, заколення агнця, споживання опрісноків з гіркими травами та подібні до них належить дотримуватись лише духовно [32, с. 119].

Пророцьке слово і власний духовний досвід - джерела розуміння Священного Писання.

Це виявляє і доводить наступність такої передачі живого Божого слова Палама, коли каже: «Подивимося, що до Діонісія говорили святі про славу Божу, яку таємничо і невимовно бачать лише посвячені, і передусім очевидці й апостоли єдиного Бога і Отця нашого Ісуса Христа, через котрого «іменується всяка вітчизна» в повноті Святої Церкви (Еф 3. 15). Спереду апостолів - знову ж їх голова Петро, котрий каже: «Не хитросплетеним байкам слідуючи ми сповістили вам силу та пришестя Господа нашого Ісуса Христа, але бувши очевидцями Його величі (2Пет 1. 16). А якої слави Божої він був свідком, - нехай нам покаже інший апостол: «Прокинувшись, Петро і ті, що були з ним, бачили славу Христа»(Лк 9. 32). Що ж це була за слава? Нехай постане ще один євангеліст, теж свідчачи: «Засяяло лице Його, наче сонце, і одяг Його став білим, наче світло»(Мф 17. 2), Господь показав їм, що Він є Бог, Який «зодягається в світло, наче в ризи», згідно псалмоспівця (Пс 103. 2); тому після слів про те, що він бачив на святій горі славу Христову - світло, що осяяло навіть слух, що є вельми дивним, адже вони бачили там сяючу хмару, з якої лунали слова, - після видіння цієї слави Христової каже: «Ми маємо найвірніше пророцьке слово»[9, с. 207].

Яке найпевніше пророцьке слово ви прийняли після споглядання світла, боговидці? Яке ж, коли не те, що Бог «зодягається в світло, наче в ризи»! - «І ви добре робите, - каже апостол, - тримаючись цього пророцького слова, як світильника, що світить в темному місці, доки не засяє денне світло» - яке денне світло? - Звичайно ж те, що засяяло на Фаворі! - «…і зійде ранішня зоря» - яка ранішня зоря? Звичайно ж та, що осяяла там Петра з Яковом та Іоаном. «…Поки не зійде ранішня зоря» - де? - «В серцях наших»(2Пет 1. 18 - 19). Чи не зрозуміло, що це світло тепер в серцях вірних та досконалих? Чи не зрозуміло, що воно незміряно переважає світло знання? І не лише від знання, що здобувається зовнішньою наукою, але і від знання божественних Писань світ цього видіння відрізняється настільки, що світло знання можна порівняти зі світильником, який світить в темному місці, а світло таємничого видіння - з сяючою вдень ранішньою зорею, тобто з Сонцем [9, с. 208]. Лише на власному досвіді отці могли розуміти «Место злачно» – як діяльну чесноту, а «воду покойну» – розуміння тварних речей (Пс 22. 2). Також, лише на власному досвіді переживши, могли вони тлумачити «Сень смертную» – як людське життя, бо на власному досвіді випробувано, що коли ти з Богом, і коли з тобою Бог, то можна сміливо сказати: «Аще бо и пойду посреде сени смертныя, не убоюся, яко Ты со мною еси»(Пс 22. 4). А під «жезлом» та «палицею» тоді розумітимемо Суд Божий і Промисел Його і зможемо сказати: «Жезл Твой и палица Твоя, та мя утешиста»(Пс 22. 4)[32, с. 120]

РОЗДІЛ 4.

ЕКЗЕГЕЗА, ЯК ОДНА ІЗ СКЛАДОВИХ ЧАСТИН ХРИСТИЯНСЬКОГО ГНОЗИСУ

Володіння однаковою з Духом Святим енергією – умова здібності тлумачення Священного Писання? Через прилучення до умоосяжного Божого світлодарування отці отримують недосяжну для нас надрозумну благодать, пізнаючи невидиме не через невидимість, як ті, хто богословствує шляхом відняття властивостей, але через саме видіння пізнаючи те, що переважає видіння і переживаючи неначе б якесь відняття, - не через розмірковування. І ось, як вміщення та бачення Божества є іншим і вищим за позитивне стверджувальне богослів?я, так і вміщення заперечення в духовному спогляданні через непомірність видимого - інше і вище заперечувального богословствування. Ті, хто удостоївся блаженного споглядання не через заперечення, а через видіння в Дусі, пізнають невидиму висоту Його обожнюючої дії, наскільки ж більше - Діючого в ній (в дії). Ті, хто навчився у них, якимсь чином прилучаються до умоосяжного світлодарування і можуть піднятися до заперечного богослів’я, але тлумачити самостійно Істинне Писання не можуть [9, с. 214]; [39, 4 2].

Істинно тлумачити Священне Писання можуть ті, хто прийняв однакову з Духом Святим енергію. Ознаки цього - дари зцілень, дії чудотворних сил, передзнання, незаперечна премудрість, яку Господь назвав «Духом вашого Отця»(Мф 10. 20), і не лише це, але і освячувальна передача Духа, котрий від святих через святих дарується тим, хто освячується через них: «Візьму від Духа, Котрий на тобі, й покладу на них»(Чисел 2. 17); коли Павло поклав руки на дванадцять