Перед розглядом життя пророка і його книги необхідно визначити обґрунтування для майбутніх тверджень. Одна серйозна слабкість деяких сучасних праць – те, що вони говорять про всезагальне визнане значення книги Ісаї, в той же час заперечуючи, що більша частина цієї книги, включаючи прекрасні розділи другої частини, належить цьому ж пророку. В даній праці ми прийняли і будемо відстоювати точку зору, згідно якої вся книга належить Ісаї, хоча, можливо, він і не був її остаточним автором або редактором. Праця, що виявила такий великий вплив, могла належати тільки значній фігурі, а єдиною фігурою подібного масштабу в історій пророків – це Ісая.

Ісая, син Амосів (не слід сплутувати з пророком Амосом), був родом із Юдеї, ймовірно, з Єрусалиму. Його служіння почалося в рік смерті Озії (740 р. до Р.Х.), продовжувалось на протязі царювань Йоафама, Ахаза, Єзикії (приблизно до 701 р.) і, згідно передання, котре знаходить деяку підтримку в самому пророцтві, закінчилось в час царювання Танасії (699 – 642). Передання також говорить, що Ісая був двоюрідним братом Озії або племінником Амасії, котрий народився в Єрусалимі або біля нього. Сучасні дослідники вважають, що це тільки здогад, однак вільний доступ Ісаї до царя і священиків підтверджує це передання. Він женився на пророчиці, і мав двох синів. Згідно єврейського передання другий син був від другого шлюбу. Згідно іншого передання Ісая загинув мученицькою смертю в час правління Манасії, котрий наказав перепиляти його навпіл (Успіня Ісаї, можливо, послужило основою для послання до Євреїв). Таким чином служіння Ісаї, покрайній мірі, тривало 40 років (740 - 701), а можливо, і більше, оскільки Єзекія помер тільки в 687 році, а співправитель Манасія не насмілився б замучити Ісаю за життя Єзекії [10.,c.53].

Пророк ясно відчув свою місію, що стала результатом Божественного призвання. Не дивлячись на попереднє відчуття не достойності, підказане видінням і описом людини з не чистими вустами, він вірив, що Господь очистив його перед його трудами. Його місія була важкою, її характер і тривалість навіювали йому благоговійний страх. Імена, дані ним своїм синам, - Шеар – ясув (Залишок повернеться), і особливо молодшому – Магер – шелак – хаш – баз (Спішить грабунок, прискорюється здобич), - вказують на його місію. Як буде показано нижче, існує зв’язок між цими іменами і посланням, даним Ісаї під час його призвання.

Згідно (2 Пар. 26, 22) Ісая, син Амосів, записав „діяння” Озії. Це вказує на те, що він був писцем або офіційним царя. Пророцтво дає зрозуміти, що Ісая легко входив у офіційні кола і був близький царю. Так посада добре пояснює знання Ісаї про міжнародні справи.

У розділах посвячених Амосу, Осії і Михею, вже було дещо сказане про національну і міжнародну ситуацію. На протязі, по крайній мірі, частини свого служіння Ісая був сучасником цих пророків. Хоча його призвання відбулося в рік смерті Озії, із книги Хронік можна зауважити, що він уже по крайній мірі декілька років служив Озії і якщо прийняти до уваги, що згадка про смерть Сеннахеріма належить перу Ісаї, то це означає, що його життя при дворі і пророче служіння тривали приблизно з 745 до 680 року. Але, навіть відрізаючи цей період до останніх 4,5 десятиліть, як це роблять деякі західні науковці, слід погодитись, що він був наповнений важливими подіями більше, ніж будь – який інший період ізраїльської історії. Тіглатпаласар вступив на ассірійський престіл в 745 році і до 740 року вже підкори всю Пн. Сірію. В 738 році він покорив арамейське місто – державу Емаф і змусив інші дрібні царства платити данину, щоб уникнути подібної долі. В цьому числі був і Ізраїль під час правління Менаіма і Царство Азрійау Юдейського, котрого деякі вважають Азарією (Озією) Юдейським. Інші вважають, що це відноситься до міста – держави Іуд (Сам’ал), розміщеному в долині Карасу в рівнинній Сірії. В 734 році Тіглатпаласар очолив похід на фелистинську територію і розмістився станом на Єгипетській річці (Ваді ель - Аріш). Ряд держав об’єднались проти нього в так званій Сіро – Єфремітській війні (733 р.). Ізраїль приймав участь в цьому союзі, однак Ахаз Юдейський відмовився. Тому коаліція повернула проти нього плануючи скинути династію Давида і поставити на пристіл кого не будь іншого, хто б приєднався до їх союз (4 Цар. 15,37; Іс. 7,1). Відмовившись від поради даної Ісаєю Ахаз звернувся за допомогою до Асірії (4 Цар. 16,7 – 9). Тіглатпаласар вступив в район північного Йордану, захопив Галаад і Галілею і забрав велику кількість ізраїльтян в полон, у відповідності зі своєю