Мати Еммануїла в єврейському тексті пророцтва Іс. 7, 14 називається словом "алма", що зустрічається в семи місцях Старого Заповіту (Бт. 24, 43; Вих. 2, 8; пс. 67, 25; Притч. ЗО, 19; Пісня 11, 1,2; 1, 6 - 8; Іс. 7, 14). Найдавніший і авторитетний Олександрійський переклад Біблії 70-ти тлумачів, складений у 3-2 ст.ст. до Р. X. (коли не було жодних причин для навмисних викривлень біблійного тексту) у двох місцях (Бт. 16, 24 і Вих. 7, 14) передає євр. "алма" грецьким "парфенос" - діва непорочна. В перекладі сімдесяти текст Ісаї 7, 14 цитується в Новому Заповіті в Євангелії від Матфея, 1, 23 при оповіді Різдва Христового, як виконання пророцтва Ісаї. В п'ятьох інших випадках вживання слова "алма" у Старому Заповіті воно перекладене у 70-и грецьким парфенос (у слов'янському тексті Біблії "отроковица")[37.,c.79].

Яке ж значення мало це пророцтво, що остаточно справдилося тільки через 700 років, для Ахаза та юдеїв -сучасників Ісаї, що жили в ассирійську епоху і потребували захисту від ворогів?

Нашестя Рецина і Факея, згідно з вв. 1-6, мало метою
скинути Ахаза і воцарити в Юдеї нову династію, що за звичаями давнини означало винищення усього царюючого дому Давидового, але ці плани сирійців та ізраїльтян суперечили Божественному плану, згідно з яким серед обраного народу з роду Давидового (від Діви Марії) у віддаленому майбутньому повинен був вийти Обіцяний Нащадок – Спасител Світу, рід Давидів не повинен був загинути цілком. Народження незвичайного Немовляти Еммануїла від Діви зроду Давидового, про якого провіщає пророк, повинно було служити для Ахаза і всіх юдеїв гарантією врятування роду Давидового і "залишку" юдеїв від задумів Рецина і Факея.

Найменування Немовляти "Еммануїлом" - "З нами Бог"(що відверто вказувало на таємницю тісного поєднання в Ньому Божественного і людського єства) для сучасників Ісаї передусім означало: "Бог допомагає нам", висловлюючи цим ідею божественної допомоги і захисту від ворогів. Отже, пророцтво про Еммануїла, так само як і багато інших старо-заповітних провіщень, мало значення як для сучасників пророка, так і для віддалених месіанських часів і повинно було остаточно справдитися в надприродньому зачатті й народженні Богонемовляти Христа Приснодівою Марією[37.,c.97].

Вв. 15 - 16. "Він буде харчуватися молоком і медом" (LXX і Слов, маслом і медом), доки не буде розуміти відкидати погане і обирати добре. Тому що перш ніж немовля це буде розуміти відкидати погане і обирати добре, земля та, якої ти боїшся, буде залишена обома царями її".

За святоотцівськими тлумаченнями (Златоуст, Василій Вел., Єфрем Сірин, блаж. Єроним та ін.), пророк висловлює в вв. 15-16 ту думку, що немовля Еммануїл буде істинного людиною. Схоже до інших дітей, Він буде вкушати дитячу їжу і так само, як і всі, розвиватися в духовно-фізичному відношенні. Смисл цих віршів для сучасників пророка такий. Перш, ніж мине час, потрібний для досягнення Немовлям віку розрізнення між добром і злом, союзні царі (Рецин і Факей) змушені будуть залишити юдейську землю. Більшість ортодоксальних зкзегетів визначає цей термін розумового зростання терміном близько 3-х років.

І справді, десь через такий час пророцтво про позбавлення юдейської землі від сирійсько-ізраїльського нашестя здійснилося, хоча, можливо, і не таким шляхом, як це могло бути, якщо б Ахаз не відмовився від запропонованої йому божественної допомоги. Тиглат-палассар III, цар ассирійський, до якого Ахаз звернувся по допомогу, змусив сирійців та ізраїльтян зняти облогу Єрусалиму, завоював Сирійське царство, стратив Рецина (733-732 pp.), відтак спустошив північну і східно-йорданську землю Ізраїльського царства, а частину жителів їхніх відвів у полон (2Сам. 16,9).

Вв. 17-25. Ісая передбачає нечестивому Ахазові, що звернувся за допомогою до ассирійського царя, майбутнє спустошливе нашестя ассирійців на Юдею.

Наприкінці 7-ої глави (вв. 17 - 25) і в останніх віршах 8-ї глави (вв. 21 - 22) оповідається про лиха від ассирійців, які раніше, ніж до інших, прийшли до жителів Галілеї - північної Палестини, спустошеної Тиглат-палассаром III в 732 р. до Р.Х. На початку наступної 9-ї глави міститься передбачення про ту славу, що настане для Галілеї в месіанський час, коли вона стане першим місцем євангельських дій Месії-Еммануїла. Разом з цим пророк провіщає про божественні якості Еммануїла і про мирний, духовний характер Його Царства[23.,c.74].

В українській Біблії (8, 23 – 9) "Перша пора злегковажила хула край Завулонів та край Нефталимів, а остання прославить дорогу приморську, другий еік Йордану, округу поганів. Народ, який в темряві ходить, світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерті, світло засяє над ними!"

Галілея - північна частина Палестини, що охоплює уділи колін Ассира, Завулона, Іссахара і Неффаліма (І. Нав. 19,20-32). Поганською вона названа пророком через те, що значна частина населення в ній були язичники, моральному впливу яких підпадали і євреї, що жили серед них. Тому богоодкровенна релігія не мала в Галілеї таких суворих послідовників, як в Юдеї - південній частини Палестини. Обрядів закону Мойсея дотримувалися не дуже точно. Під впливом сусідів-язичників євреї-галилеяни легко зазнавали впливу поганських марновірств а поглибились в пороках і темряві релігійного неуцтва. Мабуть, саме в цьому розумінні пророк і називає Галілею поганською, а жителів її як тих, що "у темряві й живуть у тіні смертній». До часу пришестя Христа в юдеїв, що з презирством ставились до своїх північних побратимів, склалося навіть уявлення, що з Галілеї пророк