не приходить, тому і з Назарету нічого доброго очікувати не можна (Ін.1, 46; 7, 41-52).
Ця на пів язичницька Галілея, що раніше, ніж інші місця Св. землі, постраждала від ворожих навал, у майбутньому прославиться, коли в ній засяє "Велике Світло" і просвітить народ галілейський, що перебуває в духовній темряві. "Велике Світло" - Господь Ісус Христос; так називається Він і в Н.З.: "Світлом істинним, що просвічує кожну людину, що приходить в світ" (Ін.1, 9), "Світло та просвічення язичників" (Лк. 2, 32, слова св. Симеона Богоприємця)[41.,c.112].
У такому значенні пояснює здійснення цього пророцтва св. єв. Матфей при описі початку божественного служіння Ісуса Христа. Після хрещення і спокуси в пустелі Господь пішов з Юдеї в Галілею й оселився в Капернаумі, в угіддях колін Завулонового і Неффалимового, і тут у Галілеї засяяло світло Його євангельської проповіді як здійснення пророцтва Ісаї 9, 1-2, текст якого далі цитується євангелістом (Мф.4,12-17).
Be. 2-3. Народу, виведеного з темряви на світло, буде безліч, і він буде веселитися і радіти звільненню від подвійного ярма (в. 2). "Возламав ти ярмо тягара його, і КИЯ 3 рамена ЙОГО, жезло його пригнобителя, як за часів Мадіама" (в.З). "Ярмо", "жезл", "тростина" - образи, що у прямому розумінні означають підпорядкування завойовникам (ассиро-вавилонянам), а в духовному розумінні - рабство гріха і диявола, якому підпало старозаповітне людство після гріхопадіння прародичів. Перемога Месії-Еммануїла над цими ворогами людського спасіння буде такою ж дивовижною, як перемога Гедеона над мадіанитянами, описана в Суд. 6-8. "День Мадіама" використаний Ісаєю як прообраз кінцевої долі ворогів Господа і людського спасіння. У в.4 часи Месії-Еммануїла провіщаються як часи миру, коли припиняться ворожі сутички і кровопролитні війни, і військове спорядження більше не буде потрібно: "Усякий бо чобіт військовий, що гупає гучно, та одяг, поплямлений кров'ю - стане все це пожежею, за їжу вогню!". - Докладніше думка про загальний мир у месіанські часи розкривається в паралельних місцях книги Ісаї: 2, 2-4; 11,6-7.
В. 5 У цьому вірші зображується Еммануїл, що має боголюдську природу та божественні якості.
Словами "Дитя народилося нам" пророк вказує на народження Месії по плоті від Пресвятої Діви Марії і тим підтверджує Його людську якість.
"Даний нам Син". Ці слова говорять про божественне єство Месії і мають значення: Син Божий, тобто Найвища Істота, зійшов з небес на землю до нас, людей, для порятунку впалої людини. Таке розуміння слова "Син" у даному вірші в значенні Син Божий підтверджується паралельними місцями Старого Заповіту, в яких Месія зображується Боголюдиною - сином Давида і Господа (2Сам. 7, 12 - 16; Пс.2, 7; Псі09, 1; Псі 17, 26 - 27; Єр. 23, 5) та євангельським свідченням Самого Ісуса Христа: "Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдиниродного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне" (Ін. 3,16; пор. Ін. 5, 20-23).
«Влада на раменах Його». Образ виразу «на раменах Його» запозичений із звичаю давніх східних царів носити на плечах червоний плащ як символ царської гідності і влади. Контекст пророцтва зображує Еммануїла Господом і Володарем всесвіту. Так само пророк Даниїл зображує Сина Людського Володарем усієї землі і приписує Йому знищення ворожих сил (Дан. 7 гл.). - Здійснення пророцтва в Новому Заповіті підтверджується словами Ісуса Христа: "Дана мені всяка влада на небі і на землі" (Мф. 28, 18), а також позитивною відповіддю Спасителя на питання Пілата про Його царську гідність (Ін.18, 36).
Далі божественні властивості Еммануїла зображуються ще більш величними рисами: «І назвуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог Сильний, Отець вічності, Князь миру».
«Великий Ради Ангел» - вісник великої ради. За святоотцівським тлумаченням треба розуміти Раду Св. Трійці, де од віку було визначено врятувати занепалий людський рід від остаточної загибелі за первородний гріх через втілення, страждання, смерть і воскресіння Сина Божого. Це рятівне визначення Св. Трійці втілений Син Божий Ісус Христос справді провістив людському родові у всій повноті і ясності, тоді як старозаповітні пророки провістили це лише частково і туманно [25.,c.86].
«Дивний Порадник». Дивний - чудодійний, незвичайний. "Порадник" - учасник предвічної Ради Св. Трійці, - вісником якого пророк назвав Його вище, - і крім того, подавець людям рятівних порад (тобто євангельських законів, що можуть бути названі «радами» у тому значенні, що прийняття їх грунтується не на примусовій силі і владі, а на вільному переконанні в їхній істинності).
«Бог сильний, Володар». Цими епітетами Месія-Еммануїл позначається як Божественна Істота, що має силу, яка незмірно перевершує всіх людських героїв, могутність яких обмежено в просторі і часі.
«Князь миру» - означає засновник, творець миру або примирення. Тут розуміється, по-перше, примирення через Ісуса Христа людини з Богом, що відбулося завдяки Голгофській Жертві; по-друге, мир у совісті людини, що наступив після її викуплення Христом і, по-третє, мир між людьми, настання якого оспівували ангели в ніч Різдва Христового (Лк.2, 14) і кінцеве здійснення якого настане після другого пришестя Сина Божого.
«Отець вічності» - Той, Який вічний у Своєму власному Бутті і спроможний давати дар вічного життя іншим. Тут про Христа-Спасителя провіщається як про Боголюдину, основоположника вічного блаженного царства віруючих у Нього, відроджених у Ньому (ІКор. 15, 45 - 49; Ін.З, 4 - 16). У цьому розумінні Він - родоначальник, отець тих, що мають успадковувати життя вічне.
Останні