слова вірша 5-го: «Приведу бо мир на князі, мир на здравіє йому», що наявні в перекладі 70-ти, а також у слов'янській та російській Біблії, відсутні в єврейському масоретському та українському тексті. Однак вони, без сумніву, були в тому староєврейському списку, з якого було зроблено переклад 70-ти. За тлумаченням св. Василія Великого, ці слова вимовлені про Месію від імені Бога Отця і вказують на таємницю воскресіння, а за поясненням бл. Єронима, їхній смисл у тому, що «Христос дав мир князям Своїм — Апостолам і мужам апостольським, і залишив своє здорове вчення»[13.,c75].
Вірш 8 - "Без кінця буде множитися панування" - влада Його безмежна над народами, що мають увійти в Його духовне царство (пор. Мф.28,18), у якому мир і торжество правосуддя будуть продовжуватися вічно, як вічне і саме Його блаженне царство, яке Він утвердить не за допомогою зброї, як інші царі, а правдою і судом, засобами духовно-морального впливу, за допомогою Свого навчання. Престол і царство Давида в цьому вірші згадуються у зв'язку з тим, що Месія провіщається як Нащадок Давида, цар нового, духовного Ізраїлю - всіх віруючих у Нього.
"Ревність Господа Саваофа це зробить". Господь Саваоф - Господь воїнств. Смисл виразу: Господь всемогутній і як ревний до слави Своєї виконає те, про що возвістив через пророка.
У третьому пророцтві Ісаї про Еммануїла описується Особистість Месії і Його духовне царство: провіщається час Його народження в роді Єссея-Давида , зображаються Його надприродні якості (2), методи Його правління , дається опис Його духовного царства як царства миру і райського блаженства (6-8); мир пошириться на всі творіння Божі, а земля наповниться віданням Господа, тому що до Месії, Нащадка Єссея, навернуться поганські народи.[12.,c.89].
Єссей, батько Давида, був звичайним жителем Віфлеєму, з коліна Юдиного. Коли син його Давид став царем і засновником цілої династії, рід Єссея-Давида став славнозвісним у всьому Ізраїлі. Під "жезлом" (євр. хотер) і "галузкою" (євр. нецер), інакше "багачкою, що розвелась" із кореня Єссея, розуміється Месія-Христос, Який і в інших місцях Св. Писання називається "Паростком Давида" (Іс.4,2; Єр, 23,5; Зах.3,8; 6,12). Вираз "з кореня Єссеєвого" (а не Давидового) не випадково вживається в пророцтві; воно має дуже глибокий зміст, тому що вказує на народження Спасителя в той час, коли рід Давидів позбавиться царської гідності, не буде обіймати престолу й повернеться до того безславного стану, в якому перебував рід Єссея до воцаріння Давида. За змістом цього образного виразу Ісаї, царський рід Давида (що зображується пророками як символ квітучого дерева) уподібниться до зрубаного дерева, від якого залишився корінь; і з нього постане Пагін.
Це пророцтво про час народження Спасителя здійснилося точно. З часу вавилонського полону припинив царювати рі Давидів, а перед Різдвом Христовим, відповідно до давнього пророцтва патріарха Якова (Бут. 49. 10), взагалі припинили і поставати правителі з коліна Юдиного; представники роду і Давида — Пресвята Діва Марія і св. Йосип Обручник, були людьми простими й бідними[pp.,c.76].
У 2 в. говориться про сім дарів Св. Духу, що спочинуть на; Месії, Нащадкові Єссея-Давида. «І спочине на Ньому Дух Господній, - дух мудрості й розуму, дух поради й лицарства, дух пізнання й страху Господнього...».
Слово «спочине» означає постійне, невідступне перебування на Обличчі Месії Св. Духу, на відміну від тимчасового перебування Його на старозаповітних обранцях (суддях, первосвящениках, пророках або царях), а семиричне число означає повноту харизматичних дарів, яку Бог Отець надає людській природі Месії (пор. Ін.З, 34)
«Дух Божий» (євр. Руаг Ягве = Дух Господній) = Святий Дух. Здійснення пророцтва на Ісусові Христі засвідчено в] Свангелії: зачаття Його від Св. Духу (Лк.1,35), сходження Св.' Духу у вигляді голуба при хрещенні Його в Йордані (Мф.3,16).
«Дух Божий» - родове поняття. Далі конкретно перераховуються сім дарів Св. Духу.[21.,c.67].
«Дар мудрості й разуму» - перші два дари, що спочинуть на Месії. Відповідно до біблійного слововживання, "дар мудрості" (хохма, sapientia) і «дар разуму» (бина, intellectus), як складовий елемент мудрості, що означає проникливість, а у широкому розумінні означає багатство розуму, широту в широкому розумінні означає багатство розуму, широту пізнань, спроможність розпізнавати людей і сутність явищ за їхніми внутрішніми якостями; у більш вузькому значенні ці дари означають у Біблії вищий ступінь релігійно-морального знання, цілей життя, а також засобів до їх досягнення і, водночас, уміння користуватися ними в усіх обставинах життя, згідно з вимогами істини, добра і призначення людини. Господь Ісус Христос, за свідченням євангелістів, справді володів цими дарами досконало: ще дванадцятилітнім отроком Він здивував юдейських законовчителів мудрими запитаннями і відповідями в Єрусалимському храмі (Лк.2, 42-47). І взагалі в усьому земному житті Він викликав здивування в сучасників Своєю незвичайною мудрістю, так що навіть послані взяти Його говорили про Нього: «Людина ще ніколи так не промовляла, як Оцей Чоловік» (Ін.7, 46; пор. Мф.7,28).
«Дар поради й лицарства (сили, могутності)» - наступні два дари. Дух або «дар поради» ("еца") - означає спроможність керувати іншими, безпомилково давати рятівні поради (згідно з волею Божою й призначенням людини) всім людям, незалежно від їхнього звання і стану. «Дар лицарства» або могутності ("гебура") - означає силу і владу, за допомогою яких Месія, що володіє цими дарами, буде здійснювати Свої слова та наміри. Наочним виявленням цих дарів на Ісусові Христі є Його євангельська діяльність, під час якої Він