спасіння'", що називається ще "'одежею праведності", та "вінець" тут, як і в в.З, в переносному значенні означають благодатні засоби спасіння - дари Св. Духа, а весь вислів - "зодягнув в одежу спасіння і в одежу праведності мене вбрав" і т.д. містить думку про те, що Господь дарував ці засоби в достатку, ними оточив Церкву (і кожного члена її) з усіх боків, подібно до того, як одяг з усіх боків оточує тіло людини [16.,c.58].
В. 10-й читається при убранні священнослужителів, оскільки, на думку Св. Церкви, все це пророцтво стосується її, бо повернення з полону і язичницьке розсіювання, про що провіщає буквальний зміст передбачення 61, 1-10, є прообразом спасіння від духовного рабства (гріха та диявола) всього людства через Ісуса Христа, спасіння Його в Церкві, про що тут і провіщає таємничий зміст пророцтва, розкритий отцями і вчителями Церкви.
ВИСНОВКИ
Виходячи з поставленої мети та завдань, ми дійшли до таких висновків:
1)Ісая жив і пророкував у Єрусалимі, мав дружину, яку він називає пророчицею, двох дітей, що мали символічні імена. Пророче служіння Ісая, згідно з надписом книги, проходив за часів царювання Озії, Іоафама, Ахаза і Єзекії, юдейських царів. Весь період пророчого служіння Ісаї продовжувався, щонайменше, 50 років (740 – 690рр. до Р.Х.). Пророча діяльність Ісаї проходила в епоху могутності другої Ассирійської монархії зі столицею в Ніневії. Це був час правління великих ассирійських царів-завойовників: Тиглат-паласара ІІІ, Салманасара V, Саргана ІІ і Сенахерима, які наносили удар за ударом Сирії та Ізраїлю. Вавілонія в цей час була провінцією Ассирії і керувалася авсальними царями, які вели боротьбу за незалежність відАссирії. Згідно з юдейським та християнським переданням, пророк помер смертю мученика, перерізаний пилою за наказом нечестивого царя Танасії, наступника Єзекії, що зненавидів Ісаю за його викриття.
2) Досліджуючи питання авторства, дійшли висновку, що автором книги є пророк Ісая , а редактором можливо хтось з його учнів, котрого ми називаємо Девторо-Ісаєю.
Розглядаючи проблему авторства і часу походження книги Ісаї, потрібно мати на увазі й те, що канонічність усієї книги, богонатхненність і рівноцінність змісту всіх її частин не залежить від їхнього авторства і часу написання. Господь Ісус Христос та Його Апостоли не інформували своїх сучасників з таких питань, вочевидь другорядних питань, як ісагогічні проблеми, проте Христос й Апостоли наполягали на особливому значенні й виконанні месіанських пророцтв, що містяться у всіх трьох частинах книги Ісаї. Ісагогічні проблеми стали предметом вивчення лише в новий час і, зрозуміло, вони не байдужі для екзегези, оскільки допомагають зрозуміти та тлумачити місця, що обговорюються, в їхньому історичному контексті і одночасно в світлі Нового Заповіту та допомагають у такий спосіб уникнути неправильних або неповних тлумачень.
3) Книга пророка Ісаї розділена на частини за своїм змістом: Прото-Ісая, Девторо-Ісая, Трито-Ісая, в свою чергу ці частини поділяються на декілька розділів з відповідною кількістю розділів. Причиною такого розділення став сам зміст книги, тематика, що в них розглядається, а також це пов’язано з авторством.
4) В пророчих місцях Ісая вказує в першу чергу на святість її моральну природу. Єгова подається як Спаситель та Викупитель роду людського. Ряд пророцтво мають характер сотеріологічного пророцтва, есхатологічного, апокаліптичного – це пов’язано з певними віхами історії ізраїльського народу.
5) Месіанське пророцтво слід називати таким тільки тоді коли говориться про Месію, чи мається на увазі, або описується месіанське правління. Щодо месіанських місць, то в першу чергу Ісая проголошує надію на спасіння через Месію. Він виносить концепцію про Месіанське царство. В першу чергу це такі пророцтва: про піднесення гори Господньої, про народження Емануїла,про служіння та його якості, про пагін від кореня Євсеєвого, про помазаника Божого та його церкву.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1.Біблія. – К., 1992.
2.Святитель Василий Великий. Беседы. – М,: Московское Подворье Свято-Троицкой Сергиевой Лавры, 2001.
3.Св. Василий Великий. Беседы на шестоднев. – М.: изд. Московского Подворья Свято-Троицкой Сергиевой Лавры, 1999
4. Преподобный Ефрем Сирин. О покаянии. – М., 1998
5.Св. Иоанн Златоуст. – Полное собрание сочинений: т. 1, кн. 2. – М., Православная книга, 1991.
6.Св. Иоанн Дамаский. Точное изложение православной веры. – М.: Братство святителя Алексия. – 1992.
7. Академічне релігієзнавство. Підручник. За науковою редакцією професора А .Колодного. – К.: Світ знань, 2000.
8. Баранов М . Основи Православної віри. – Львів, 2002.
9. Богословский М.И. Священная история Ветхого Завета. – Сергиев Посад, 1996.
10. Бухарев А. Св. пророк Исайя.- М., 1998.
11. Вепрук В. прот. Догматичне Богослів’я. – Чернівці: Рута, 2000.
12.Введенский А. К кому относится пророчество Исайи о рождении Зммануила? - СПб., 1996.
13. Виссарион (Нечаев), еп. Толкование на паремии из книги пророка Исайи.- М., 1990.
14. Властов Г. Пророк Исайя. Вступление и толкование.- СПб., 1998.
15. Волнин П. Мессия по изображению пророка Исайи.- К., 1999.
16.Гаслов И.В. Православное богослужение. Практическое руководство для клириков и мирян. – СПб.: Сатисъ, 2000.
17.Головащенко С. Біблієзнавство. Вступний курс: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2001.
18. Григорьев К. Пророчество Исайи о Мессии, Его Царстве.- Казань, 1990.
19. Докаш В.І., Лешан В.Ю. Загальне релігієзнавство: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2004.
20. Елеонский Н. Пророчество Исайи о Вавилоне.- М., 1998.
21. Елеонский Н. Песнь о винограднике. Опыт истолкования 5 гл. пр. Исайи.- М., 1998.
22. Изьяснение 53 главн пророка Исайи об Иисусе Христе.- СПб., 1932.
23.Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство: Підручник. – К., 1997.
24.Кислюк К.В., Кучер О.М. Релігієзнавство: