перспектива, згадка Кіра (фактично, це окремий випадок першого аргументу), стиль і богословські погляди. Західні вчені достатньо детально подають три незалежних доказів: 1) внутрішнє свідоцтво в самому пророцтві вказує на період вавилонського полону (Іс.44,26;63,18). Пророк звертається до полонених у Вавілонії (43,10). 2) літературний стиль розділів 40 – 66 сильно відрізняється від розділів 1 – 39 чому західні науковці наводять велику кількість свідоцтв. Наводяться також моменти, котрі не можуть бути конкретно вказані, наприклад, короткий, компактний стиль книги Ісаї проти розтягнутого розвитку думки в другій книзі Ісая, або сумний, стриманий стрим стиль книги Ісаї проти теплого і співстрадального стилю другої книги Ісаї. 3) богословські ідеї розділів 40 – 66 разюче відрізняються від тих, котрі із розділів 1 – 39 подаються характерними для Ісаї. Автор другої частини „відходить від Ісаї в іншу область думки; він осягає і підкреслює інші аспекти Божественної істини”. Інші науковці без довгих роздумувань також наводять три аргументи: згадка про Кіра, названого пастирем (Іс. 44,28) і помазаником Божим (Іс. 45,1); падіння загрожує Вавілону (а не Асірії) (Іс. 47,1); а також особливості думки і використаної мови.
Аргументи на користь третьої книги Ісаї (три то - Ісаї) узагальненні іншими науковцями: 1) народ живе в Палестині; Єрусалим відновлюється. 2) предмет розгляду уже не спрага визволення і повернення додому, а погані умови деталі і невпорядкованість общинного життя (Іс.56,9). 3) очікування спасіння має підкреслену земну і матеріальну рису. 4) концепція Бога не така возвишена, як у Второ – Ісаї, чий сильний, повний віри оптиміст виявляється марним. Деякі наковці відзначають, що розділи 60 – 62 часто наводять висловлювання з Второ – Ісаї, змінюючи при цьому їх значення. Вони бачать в цьому глибокий розрив між Второ – і Трито – Ісаєю[35.,c.31].
Багато сучасних праць не наводять доказів своїх поглядів з приводу двох чи трьох авторів. А вони вказують, як само собою зрозуміле, що розділи 1 – 39 були написані „Ісаєю Єрусалимським”, а розділи 40 – 66 (або 40 – 55) написані невідомим пророком періоду полону.
Обговорення аргументів на користь декількох авторів. Навіть не приймаючи до уваги погляд на богонатхненність, викладений в другому розділі. Погодитись з думкою про невідомого пророка періоду полону не важко. Можна допустити, що релігійна цінність 2 і 3 книг Ісаї така ж велика, припускаючи їх богонатхенність, незалежно від поглядів на авторство. Позиція відносно авторства книги Ісая не повинна бути критерієм ортодоксальності. Тим не менше сказати, що Ісая 40 – 66 написанні невідомим пророком періоду полону без яких не будь подальших пояснень, такий же принцип порушення критики, так би мовити Ісая написав всю книгу. Тому необхідно розглянути подані свідоцтва.
чи говорить довід науковців про згадку Кіра проти надприродності? Якщо так, то його слід відкинути негайно. Заперечувати надприродність – означає, заперечувати існування Бога, а цьому в релігій Біблії місця не має, оскільки Біблія просякнута ідеєю Бога від початку до кінця . Аргумент про Кіра, однак, часто наводиться послідовними теістами, котрі вказують, що згадка імен окремих осіб протирічить природі пророцтва, як це видно з всієї подальшої пророчої літератури Біблії. (Єдиним виключенням є згадка Іосії в 3 Цар 13, 1 – 2 більше трьох віків до його фактичної появи). Деякі дослідження дають можливість притримуватись думки про одного автора книги Ісаї, вважають, що ім’я Кір в Іс.44,28 є вставкою в текст. Однак звернемо увагу на разюче твердження зроблене науковцями з іншого приводу: фактично, Второ – Ісая чітко виділяє питання про те, Хто керує світовою історією; його відповідь захоплює дихання – Той, Хто може дозволити майбутньому бути передбаченим. З іншої сторони вважають, що Кір – тема усього контексту (від розділу 41 і дальше) і що його ім’я не може бути забране без порушення при цьому усієї літературної структури. Йосиф Флавій пише, що Кір був так вражений виявляючи своє ім’я в книзі, написаній за 140 років до зруйнування храму, що він відпустив євреїв в їх землю, щоб вони могли відновити храм. Однак, більшість дослідників не знаходять у Йосифа Флавія ні підтвердження того, що Ісая написав пророцтво про Кіра, ні того, що воно було причиною вчинку Кіра[48.,c.86].
Тому цей довід слід забрати, так як, по – перше, його заперечення недостатні, щоб підтримати позицію одного автора, по – друге, погляд на двох авторів не залежить від науковців.
Всі вчені визнають, що будь – який аргумент, що ґрунтується на стилі, ризикований. Стиль автора може змінюватись в залежності від замислу, слухачів, настрою, віку та інших факторів. Фактично вчені часто визнають, що „невідомий автор” розділів 40 – 66 свідомо намагався копіювати стилю Ісаї Єрусалимського. Тут найбільш підходить зауваження Дж. Л. Мак – Кензі: „схожість слів і думок змушує нас думати, що Другий Ісая не тільки знав пророцтво Ісаї Єрусалимського, але й розглядав себе як продовжувача Ісаї Єрусалимського”. Захисники одиничного авторства не повинні розглядати зауваження , зроблене Мак – Кензі про стиль і словниковий склад, як особливу підтримку, оскільки сам Мак – Кензі притримувався думки про, покрайній мірі, двох авторах[30.,c.358].
Точно такий же стиль – не являється вирішуючим фактором і в Трито – Ісаї. Геншо, помічає, що „стиль , більшою частиною другорядний”, все ж таки нижче коментує „Стиль, цих розділів дуже схожий на Другого