Пророцтво про зцілення духовних і фізичних недуг людей почало справджуватися з пришестям на землю Ісуса Христа, про що свідчать євангелісти, які цитують його (Мф.И, 5; 12, 22; 15, 13; Марк. 7, 31 і багато інших). І Сам Господь Ісус Христос засвідчив про здійснення на Ньому пророцтва З 5-ї гл. кн. Ісаї. Коли Іоанн Хреститель, що знаходився у в'язниці, послав двох своїх учнів запитати Христа: "Чи Ти Той, Якого очікували, чи нам чекати іншого?" - Христос відповів посланим словами пророцтва: "Підіть і скажіть Іоанну, що ви бачили і чули, сліпі прозрівають, кульгаві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі "благовіствують" (Мф.П, 4-5; Лк.7, 22).

Здійснення пророцтва Ісаї про дивовижні прояви божественної благодаті, що зцілює духовні й тілесні недуги в людях, не закінчилося часами земного життя та служіння Ісуса Христа, Його апостолів (про чудеса апостолів розповідається в Діян. 3,6-8; 8,7 та ін.). Після апостольська історія Церкви Христової також багата незліченними проявами (діючої) сили Св. Духу, що відроджує й освячує людину. Блаж. Єронім про зцілення в Церкві Христовій духовних недуг пише: "Це щоденно відбувається між народами, коли ті, що були перше сліпими, бачать світло істинне, а ті, що перше були глухі, вухами чують слова Писань, тепер радіють із заповідей Божих, коли ті, що були колись кульгавими і не ходили праведними шляхами, тепер ходять, як здорові, так, як їхні вчителі; і ясною стане мова німих, уста яких... не могли сповідувати єдиного Господа ... тому що напилися в пустелі, якою була колись Церква, води спасенного хрещення і в безлюдній країні – потоки і струмки, тобто різні духовні дари" (Тлум, на Іс. 35 гл.)[43.,c89].

Під "шляхом святим" у в.8 в духовному значенні розуміється шлях до спасіння, здійснення заповідей Божих, а під левом і хижим звіром у в.9 - у буквальному значенні - язичницькі народи, серед яких був розсіяний обраний народ, а в духовному значенні - сили зла на чолі з дияволом.

Останній 10-й вірш православні екзегети відносять до часів Церкви слави, тому що тільки стосовно неї може бути вжитий вираз "вічна радість і веселість" при відсутності смутку й зітхання для врятованих Господом ("отбіже болізнь і печаль, і воздиханіє", пор. Одкр. 7, 17 - "витре Бог всяку сльозу з очей їхніх»).

Пророцтво Іс.35 про спраглу пустелю читається як паремія у свято Хрещення Господнього, тому що, на думку Церкви, повідомлення Ісусу Христу повноти дарів Св. Духу людству стало початком здійснення пророцтва про дивовижні прояви божественної благодаті в месіанські часи.

У вв. 1-11 цієї глави є трикратний поклик до приготування народу до зустрічі Господа (у вв. 3-5,6-8,9-11). Промова пророка при цьому має двоїстий зміст: І) в додатку до повернення євреїв з вавилонського полону й 2) до з'явлення Іоанна Предтечі Господнього в пустелі йорданській з проповіддю покаяння та пришестя Месії-Господа[4.,c.214].

В. 1-2. Пророк отримує від Бога повеління розраджувати свій народ швидким поверненням з полону, тому що цей народ уже вистраждав за свої гріхи, і Господь простив гріхи народу.

В.3-4. Пізніше пророк зображує величну картину повернення євреїв із полону, немовби воно вже відбувається. Лунає поклик вісника, що велить приготувати шлях (дорогу) в пустелі, через яку повинен повертатися народ, для Господа, який веде свій народ (в. 3). Далі вказується детальніше, з чого має складатися це приготування шляху. Нетрі, тобто низькі місця, повинні бути засипані, гори і пагорби - зрізані, усі схили і круті узвози — вирівняні.

Образ промови пророка про повернення євреїв з полону під безпосереднім керівництвом Самого Бога запозичений зі звичаїв древніх царів посилати перед собою вісника для приготування шляху та народу до зустрічі. Поклик приготувати шлях для Господа в промові пророка вказував (бранцям) на близький час їхнього звільнення від полону.

В.5. Коли буде приготовлений шлях, піде одкровення слави

Божої. «І з'явиться слава Господня, і побачить кожна плоть спасіння Боже». Ці слова стосуються як повернення євреїв з полону, так і з'явлення Месії.

У пророчо-месіанському розумінні, стосовно месіанських часів, значення 1-5 віршів розкрите в Євангелії (Мф.3,3; Лк.3,4-6; Мрк. 1,1-3). За поясненням євангелістів, під «гласом волаючого в пустелі» розуміється св. Іоанн Хреститель, Предтеча Господній, що проповідував у пустелі Йорданській. Він сам сказав про себе: «Я - голос волаючого в пустелі: Вирівняйте путь Господню, - як ото пророк Ісая сказав (Ін.1,23). Закликаючи народ очистити своє серце покаянням і достойно зустріти прийдешнього Месію, Іоанн Хреститель цим самим готував Йому шлях (Мф.3,8-10). Різні види гріхів і пороків, що він викривав у сучасників, зображуються в пророцтві в образі кривизни та крутизни шляху: нетрів, пагорбів, стрімчаків і т.д.[2.,c.141]. Перші апостоли - Петро, Андрій, Пилип