з образом "Покрови Пресвятої Богородиці". Художник Олександр Цугорка

З мотивів прикрас найранніші—це хвилясті прутики, що визначають проміння. Хрести з сяйвом знаходимо на малюнку церкви в посланії Якова Мніха ХП в., на монетах Василя ІІ та Костянтина XI, Болеслава Хороброго і на натільних хрестах XI—ХІІ в. Дуже цікаві хрести, нарисовані на старих монетах. Окрім хреста звичайного, що являє собою дві перпендикулярні скоби, зустрічаємо дуже складні хрести. Такі хрести ми бачимо на монетах Василя ІІ, Костянтина XI, Болеслава Хороброго. Тут бачимо сполучення трьох та чотирьох хрестів в композіцію спільного хреста, хрещатість хрестів. Таку-ж комбінацію з хрестами, як елементами прикрас, бачимо і на хрестах надбанних. Тому, що хрести з рослинним характером прикрас в більшій частині України витиснули хрестів з геометричними прикрасами, ми можемо знайти тут лиш слабий відгук останніх. Але в хрестах Галичини та Волині, як у місцевостях більш архаїчних, ми побачимо мідні традиції. Для порівняння беру хрести з збірки В. Щербаківського. Так хрести з Галичини, з Волині передають нам композіції хрестів, нарисованих на вказаних монетах. Ускладнення полягає в тому, що кожен з хрещатих кінців хреста теж обертається в хрест. Так звані патріарші хрести в кругах, хрести, як орнаментальні мотиви, нарисовані на натільних хрестах, все це дає нам змогу вважати, що звичка прикрашувати хрести хрестиками походить з дуже давнього часу, що хрести з цією прикрасою займають промежку поміж простішим типом хреста з сяйвом та хрестами з рослинним характером прикрас. Вказати на час появлення поміж прикрасами зірок ми не можемо, можна тільки, грунтуючись на давнині вживання цього мотиву в народньому мистецтві, припустити, що зірки й в надбанних хрестах уживаються здавна. Між иншим, цей орнаментальний мотив дуже часто зустрічаємо в 17 в. „Сонце правди"—мотив, що коронує хрест, "певно, ввійшов в 17 в. Поява цього мотиву на хрестах має найтісніший звязок з уживанням „сонця правди" на фронтонах церков та будинків. Мотив цей дуже був поширений на чашах, дарохранительницях того часу, й його можна вважати за позичений з католицького обіходу, де він вживався так само, але далеко раніше.

До віку 17-го, а може й до 16-го, відноситься поява в орнаментиці надбанних хрестів прикрас рослинного характеру. На першому місці стоять тут чашечки лілей та подібне до ліри сполучення пари закрутків. Причисления останнього мотива до прикрас рослинних ми мотивуємо порівнянням з аналогичного композіцією з листя аканта. Ця композіція особливо, була поширена в мистецтві грецькім, звідци вона перейшла в римське, бронзові вироби якого та так зване канделяброве малювання дають нам приклади стилізації цієї композіції в металі. Византійське мистецтво користується цією композіцією, але помічаємо атрофування частинок. Вилив Византії перекидає цю композіцію в орнаментику романську, східню, на Русь. У нас вона сполучається з орнаментикою плетіння й втрачає свій первісний вигляд. Ренесанс—вороття до форм античних, виступає орнамент рослинний, знов велику ролю грає акант. Композіції, що ми розглядаємо, знов у широкому вжитку). Вплив Ренесансу змінює орнаментику на Україні, приносить рослинний орнамент. До цього прилучається ще вплив сходу. Поява прикрас рослинного характеру в хрестах надбаннях має, як мені здається, де-який звязок із зміною орнаментики хрестів натільних, в яких, завдяки більшій артистичності виробу, ця зміна повинна була відбутися раніше. Зразки такої зміни дають нам натільні хрести XVII—XVIII в., хрести, кінці яких прикрашено стилізованими акантами. Орнаментика книжня (прикраси пілястр в оправі Крилоського Учительного Євангелія 1606 p., прикраса одної з початкових літер того-ж євангелія), вишиванки, капітелі пілястр ц. Богоявлення Братського манастиря в Київі, капітелі стіни Св. Брами Києво-Печерської Лаври, різблені царські врата XVII в.,— все це дає нам можливість стверджувати, що подібне до ліри сполучення пари закрутків, як простіша передача аналогичної композіції з акантів, в XVII віці була в широкому вжитку й в орнаментиці надбанних хрестів. До цього схиляє нас і розповсюдженість цього мотиву в хрестах 17-го в. До 17—18 вв. відносимо ми появу ріжних стеблів та квіток у симетричному розміщенні в підніжжю хрестів, вазончика з квітками, що виходять з нього, цього улюбленого українського мотиву, так поширеного на старих вишиваних рушниках та килимах (17-й вік дає нам багато прикладів вживання цього мотиву в орнаментиці книжній). За час панування рослинного орнаменту витворюється, на наш погляд, і найскладніше з сполучень прикрас на кінцях хрестів, що приймає, в наслідок своєї округлости, характер квітки.

Ікона Божої Матері в каплічці з хрестом "Сонце Правди"

Ми повинні звернути увагу на де-яку спільність поміж нашими надбанними хрестами та білоруськими, московськими й західніми. Брак видання, присвяченого білоруським та московським надбанним хрестам, не дає нам змоги зробити широких порівнянь, це діло майбутнього. Але спільність основної форми хрестів (хоч у Московії переважають восьмикінцеві хрести) та де-яких прикрас (блискавок, хрестиків та подібного до ліри сполучення пари закрутків) ми мусимо сконстатувати. Що до техники, то в Москві широко розповсюджені штамповані хрести. Чотирьохкінцевий хрест з півмісяцем внизу вживався в Північній Русі здавна, в середині XVI ст. його було навіть законом заведено для всіх церков. З XVII віку ми маємо цікавий документ, наказ царя Феодора Олексієвича: „сделать семь хрестовъ железныхъ