Уроки для учнів шостих класів побудовані на притчах, які розповідав Ісус. Вони мають за мету дати дітям позитивні приклади християнських чеснот: відповідальності, правдивості, доброти, поваги, толерантності, терпіння, прощення та заохотити дітей впроваджувати якості християнства в своє життя.

Притчі Ісуса Христа — це викладені в Евангеліях повчальні історії, які розповідав Ісус Христос народові під час його проповіді. Притчі містяться лише в синоптичних Евангеліях (у Евангеліє від Івана міститься лише одна притча про Доброго пастиря).

Притча – це, по суті, метафора чи коротка історія, мета якої – передати духовну істину або урок у більш дохідливій формі через аналогію; жанр, дидактичний за змістом, алегоричний за формою; оповідний, алегорично–повчальний твір філософського, релігійного, морального змісту з двоскладовою композицією, в основі якої лежить приклад його пояснення. Головним принципом притчі є – розтлумачити сенс, використовуючи відомі для людині речі, події чи ситуації.

У Біблії притча – це релігійно-повчальна оповідь, яка ілюструє положення віровчення і моралі; улюблена форма проповіді Ісуса Христа. Саме Ісус Христос підняв цей жанр на якісно новий рівень, але Месія не був першим і єдиним біблійним персонажем, що користувався притчами, хоча сам жанр притчі перш за все пов’язаний у свідомості європейця, а тим більше християнина, з Ісусом Христом.

Оскільки автентичні євангельські тексти, що дійшли до нас, були записані грецькою мовою, так званим “койне”, то українське слово “притча” походить від грецького дієслова рбсбвплЮ, яке передає сенс порівняння, подібності, аналогії.

Стосовно текстів Старого Завіту, які писалися і тривалий час функціонували виключно мовою давньоєврейською, також вживаємо українське “притча”, однак воно походить від “mashal” [афоризм, сентенція, приказка, гра слів, загадка, алегорія, поговірка, коротке висловлювання у формі поради.

Причина, чому Ісус вибрав дану форму для своєї проповіді, приведена в Евангеліє від Матвія: “І, приступивши, учні сказали Йому: для чого притчами говориш їм? Він сказав їм у відповідь: для того, що вам дано знати таємниці Царства Небесного, а їм не дано, бо хто має, тому дано буде і примножиться, а хто не має, в того відніметься і те, що має; тому говорю їм притчами, що вони бачивши не бачать, і чувши не чують, і не розуміють” (Мт.13:10-13)

Іван Золотоустий вважає, що Ісус використовував притчі, «щоб зробити слова Свої виразнішими, вдягнутися істину в живий образ, глибше зберегти її в пам'яті і як би представити очам».

Сюжети Притчі Ісуса Христа відрізняються простотою в підборі сюжетів: бачивши засіяне поле, він розповідає притчу про сіяча, знаючи, що його учні здебільше рибалки, він розповідає їм притчу про риболовлю. Таким чином, сюжети притч запозичені з навколишньої дійсності, зрозумілої слухачам. Олександр Мень відзначає, що Притчі мимоволі захоплюють слухача і читача, заставляють їх включатися в переживання дійових осіб. Лаконічна і яскрава образність притч, їх поетична структура і образотворчі засоби (гіперболи, метафори, контрасти, несподівані кінцівки) допомагали їх швидкому запам'ятовуванню напам'ять.

Всього Ісус Христос розповів 31 –у притчу

Також в Евангеліях зустрічаються короткі вислови Ісуса, викладені мовою притч. До них відносяться розповіді: про чоловіка розсудливого, який побудував свій будинок на камені і, безрозсудного, який спорудив свій будинок на піску, про старий одяг і про старе хутро … і т.д.