Що ж у кінцевому підсумку стоїть за специфіч-ною "теорією" і практикою "Церкви уніфікації"? Як і в більшості інших культів, спонукальним мотивом виступають гроші, прагнення будь-якою ціною доби-тися фінансового успіху. Мун урочисто оголошує: "Месія повинен бути найбагатшим. Тільки він здат-ний володіти усім. Поки він цього не досягне, ні він, ні Бог не будуть щасливими". Доречно зазначити, що ця мета досягається передусім за рахунок жорстокої експлуатації рядових віруючих. Один з колишніх по-мічників Муна звинуватив 1979 р. "церкву" в нещад-ній експлуатації людей, твердячи, що тисячі мунітів, які щоденно працюють на вулицях, приносять "от-цю" 200 млн доларів на рік. Керівництво "церкви" з обуренням це заперечило, бо 1978 р. її прибуток, мо-вляв, становив "лише" 20 млн доларів, а 1985 р. — тільки 8 млн доларів. Перевірити всі ці цифри дуже важко, але цілком зрозуміло, що "Церква уніфікації" володіє величезними сумами. Тільки в Нью-Йорку їй належить маєток вартістю 17 млн доларів, а також 10-мільйонна власність у сусідньому Теритауні. Крім цього, секта володіє багатомільйонною нерухомістю в ряді інших штатів. Глава церкви живе у особняку вар-тістю 625 тис. доларів, має дві яхти, а його власний маєток оцінюється в 11 млн доларів. Крім того, в Південній Кореї Мун володіє багатьма підпри-ємствами, в тому числі військовими.

В Україні рух з розповсюдження ідей Сан Мен Муна виник ще в 70-х роках. Своє організаційне оформлення Церква уніфікації розпочала на початку 90-х років. Е громади існують в Києві, Харкові, До-нецьку.

Рух Харе Крішна — один з численних східних культів, що поширилися останнім часом на Заході. Зацікавленість орієнтальною містикою була виклика-на піклуванням про здоров'я, бажанням засвоїти й використати рекомендації щодо дієти, дихання, фізи-чних вправ, методів психологічного контролю і пси-хотерапевтичних процедур.

Пошуки надійних духовних і моральних ціннос-тей, відповідей на питання щодо сенсу людського іс-нування також зумовлюють інтерес до нетрадиційних

східних трактувань. Щоб показати невипадковість звернення до релігійного досвіду Сходу, стисло роз-повімо про дзен-буддизм, привабливий для західного обивателя сумішшю елементів аскези (помірності, ас-кетизму), мистецтва, поезії, чайної церемонії та своє-рідної філософії. Прибічники дзен-буддизму мало ці-кавляться теоретичними філософськими питаннями. Головне для них — медитація, що розглядається як розумова дія, яка приводить психіку людини у стан глибокої зосередженості, що знімає крайню емоційну напругу, уповільнює реакцію, позбавляє медитуючого негативних переживань. Прибічники цього культу по-винні засвоїти своєрідну техніку медитації, що скла-дається з кількох стадій. Першочергова роль відведе-на духовному лідеру, який разом з учнями живе в ко-муні й контролює строге дотримання регламентації життя, проводить медитативні сеанси. Члени общини разом харчуються, спілкуються, тут проголошено рів-ність статей, утверджується цінність сім'ї, але на першому місці повинні стояти общинні інтереси на противагу індивідуалізму, егоїзму, роз'єднаності сус-пільства. Дзен-буддисти не проголошують метою пе-ребудову існуючого суспільства, а прагнуть шляхом масового впровадження містичного медитування змі-нити свідомість людей.

Рух Харе Крішна виявився цілковито незвичним для західної культури з погляду не тільки ідеології, а й зовнішніх проявів. Наприкінці 60-х років на вули-цях американських міст з'явилися групи людей в ек-зотичному одязі, що співали ритуальних пісень й пританцьовували під звуки флейти, цимбал і бубнів. Чоловіки — з виголеними головами, з косичкою зза-ду, одягнуті в дхоті, жінки — у довгих хустках і сарі. Це були прихильники "Міжнародного товариства сві-домості Крішни" ("Рух Харе Крішна"), заснованого 1966 р. у Нью-Йорку вихідцем з Індії Абхай Ширан Де (1896—1977). Він народився в Калькутті, вивчав у місцевому університеті англійську мову, філософію і економіку. Потім служив у хімічній фірмі, займався торгівлею. 1954 р. залишив дружину і п'ятьох дітей, став ченцем і повністю присвятив себе служінню Крішні. Під чернечим ім'ям Бхактиведанта Свамі Прабхупада 1966 р. він прибув у СІЛА, маючи при собі сім доларів і власний переклад "священного пи-сання крішнаїтів". 1977 р. помер дуже багатою люди-ною, яка користувалась усіма благами життя.

Протиставивши власні погляди західним ціннос-тям і способу життя, Бхактиведанта Свамі Прабхупада здобув багато прибічників серед молодих американців з середнього класу, які становлять в общинах кріш-наїтів більшість. Розглянемо ідеологію крішнаїтів, щоб пояснити феномен їхньої популярності.

Віровчення і культ "Руху Харе Крішна" грунтую-ться на індуїзмі та буддизмі. Рядовий крішнаїт, як правило, далекий від філософсько-релігійних ідей ін-дуїзму. Від нього вимагають лише не вживати нарко-тики, алкоголь і тютюн, бути вегетаріанцем і промов-ляти мантри (молитви) та гімни. Крішнаїтська свідо-мість ніби існує всередині кожної людини, її необхід-но збудити. Спираються крішнаїти на "Бхагавадгіту" ("Пісню бога"), яка є частиною давньоіндійського епосу "Махабхарата" і вважається складеною з висло-влювань Крішни на філософські теми. В ній ствер-джується, що все існуюче — лише видимість, у тому числі й наслідки праці людини, які належать Крішні. Людина