* пізні національні релігії -- іудаїзм, індуїзм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, зороастризм, джайнізм, сикхізм;

* світові релігії -- буддизм, християнство (православ'я, като-лицизм, протестантизм), іслам.

З утвердженням світових релігій постало протистояння, а час-тіше заперечення та заборона племенних культів і ранніх національ-них релігій. У Центральній Європі, зокрема в Україні, це було особ-ливо помітним, адже ця територія однією з останніх увійшла до системи світової релігії. Релігія аборигенів-українців у Візантії мала визначення "язичництво" або "поганство" (від лат. poganus -- язич-ник, чужий). Щоправда, зараз цей термін "поганство" часто ви-користовують не в тому значенні, яке він мав спочатку. У богословській літературі і, зокрема, як історичний та літературний цей термін визначає дохристиянську і нехристиянську релігію, при вужчому трактуванні -- політеїстичну релігію. Усе, що пов'язане з язичництвом, точніше можна визначити поняттями "політеїзм", "анімізм", "фетишизм", "шаманство".

Одна з найстаріших провідних релігій світу -- буддизм -- ут-вердилась в Індії понад 2,5 тис. років тому. Засновником її був Шак'я-Муні; провідна теза: страждання земне приводить до пере-моги над злом, звеличує та утверджує "істинне над буттям", по-стулат: земний світ -- це лише підготовка до "життя "у "світі не-бесному". Головне -- злиття з божеством, досягнення абсолютного спокою -- нірвани. Ця теза сформульована у "третій святій істині": "Що є святою істиною позбавлення страждань? Це повне позбав-лення страждань, повне заперечення і усунення їх".

Християнство як світова релігія тісно пов'язане з іудаїзмом. Воно зародилося в середині І ст.н.е. у східних провінціях Римської імперії за глибокої кризи рабовласницького ладу.

Нову віру проповідували серед іудеїв Палестини і Малої Азії "наставники справедливості". Це, безумовно, були реальні особи, імена яких невідомі. Цілком вірогідно, що їхні ідеї трансформува-лись і реалізувались в образі Ісуса Христа. Сучасні дослідження не заперечують, що така особистість існувала і могла стати за-сновником християнства. Оповідання про життя Ісуса Христа за-фіксовані в Євангеліях, які було створено набагато пізніше від описуваних подій, і в багатьох випадках його образ гіперболізова-ний. Досі не знайдено жодного рядка, який би написав сам Ісус Христос, хоча, за твердженнями Чвертьєвангелій, він був грамот-ною, освіченою людиною.

Християнство виникло як протест проти рабовласницької сис-теми і порядків, які насаджувала Римська імперія, особливо щодо завойованих територій. Спочатку християнство зустріло різкий супротив рабовласників. Проте з часом вони зрозуміли, що це є базою для формування в різних соціальних групах духу покори. З V ст. ця релігія починає завойовувати щодалі більше прихильників. Так, у 312 р. імператор Костянтин зрівняв християнство у правах з усіма релі-гіями Візантійської імперії, а у 324 р. проголосив державною релі-гією. У 325 р. він скликав у місті Нікеї Перший церковний собор, яким фактично закріпив союз між державою і церквою. Кожний із подальших соборів лише утверджував і догматизував християнські постулати в суспільстві. До початку XI ст. християнство було цілісним. Проте в 1054 р. стався розкол, у результаті якого утвори-лись дві великі конфесії -- західна католицька церква та східна православна.

Нині існують 15 автокефальних (незалежних, самостійних) православних церков: Костянтинопольська, Олександрійська, Антіохійська (Сірія, Ліван), Єрусалимська, Руська, Грузинська, Сербська, Болгарська, Кипрська, Елладська (грецька), Албанська, Польська, Румунська, ЧеськоСловацька та Американська. Україна належить до православної гілки.

Базою православного віровчення є Біблія (від грецьк. biblia -- книга, святе письмо) -- Символ віри, затверджений Соборами 325 і 381 р. Розроблено стрункі ритуальну та обрядову системи, обов'язкові для виконання в усіх храмах.

Як православні, так і католики керуються основними посту-латами, викладеними в Біблії; їх сповідують також інші релігійні християнські напрямки. Відмінність полягає, зокрема, у відправ-ленні культових обрядів.

На Аравійському півострові в період розпаду родоплемінного ладу та формування централізованої держави на початку VII ст. виник іслам, що вважається наймолодшою релігією світу (у перекладі з арабської слово "іслам " означає "покірність "). Тих, що сповідують цю релігію, називають відданими (з араб. -- мусульманами, звідси друга назва ісламу -- мусульманство). В Європі ця релігія дістала назву "магометанство " за зміненим іменем засновника Мухаммеда (Магомета).

З Аравії іслам досить швидко поширився на країни Середнього Сходу, Єгипет, північну Африку, північну Індію, Індонезію, Середню та Малу Азію, Закавказзя, Європу. Нині іслам є другою після християнства найпоширенішою релігією світу.

Станом на кінець XX ст. всесвітня ісламська Ліга налічувала по-над 800 млн послідовників, які проживають більш як у 120 краї-нах світу, у 28 з них іслам є державною релігією, зокрема в Ірані, Пакистані, Мавританії та ін.

Основні постулати ісламу викладені у "святій" книзі мусуль-ман -- Корані (від араб. -- читання), що створювався протягом VII--VIII ст. Положення Корану покладені в основу мусульман-ського феодального права -- шаріату. Провідними є такі тези віровчення ісламу:

* віра в єдиного Бога Аллаха і його посланців на землі Мухаммеда та Алі; Аллах -- один, невіддільний і єдиний;

* пошанування "священного писання" (Корану);

* щоденна п'ятиразова молитва -- намаз (перед намазом обо-в'язкове ритуальне обмивання водою або піском);

* сплата податку (закят) на користь бідних; він може допов-нюватись садаком -- добровільними пожертвами;

* дотримання посту -- уразу (зараз цю вимогу спрощено);

* ходіння на молитву до Мекки -- хадж (покаяння у гріхах і прилучення до святих);

* священна війна з невірними -- джихад, або газават (цей дог-мат застосовується виходячи з політичної ситуації, власне, як і завжди).

Усі світові релігії мають досить складну обрядову систему, що виконується впродовж усього календарного року.

Світові релігії активно використовують культурно-мистецький процес, добре