Вироблені світовими релігіями моральні та правові засади час-тково ввійшли до світської практики. На жаль, вони не завжди ви-конуються. Так, провідні заповіді християнства "не убий", "не кради", "не бреши" у суспільстві більшою мірою декларуються, ніж реалізуються, ними керуються лише окремі індивідууми, але це, скоріше, виняток, ніж правило.

Зі зміною світоглядної системи, яка відбулась у Київській Русі й X ст. з переходом від протодемократичної системи -- язичництва до авторитарної -- християнства, відбулись значні зміни як у суспільстві, так і в культурно-мистецькому процесі. На зміну своєрідним культурним національним цінностям прийшли ві'зантійські, які поступово витісняли рідне і в XVI--XVII ст. май-же повністю оволоділи думками і душами людей; залишилися лише окремі ремінісценції як спогад про пошанування язичниць-ких культів.

З утвердженням національної незалежності та проголошенням держави Україна постало питання про визначення свободи світо-гляду і віросповідання, тобто надання громадянам України мож-ливості та права сповідувати будь-яку релігію або бути атеїстом. Щоправда, атеїзм -- це також своєрідна релігія.

Право свободи світогляду і віросповідання зафіксовано в міжнародних документах, зокрема в "Хартії прав людини ", "Загальній декларації прав людини ", що прийнята Генеральною Асамблеєю ООІІ 10 грудня 1948р., і продубльовано в міжнародному "Пакті про громадянські та політичні права ", прийнятому 21-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 16 грудня 1966 р., який набрав чинності 23 грудня 1976р. Уст. 18 Декларації і ст. 18 Пакта написано: "Кожна лю-дина має право на свободу думки, совісті й релігії, вона може приймати релігію за своїми переконаннями, вибором та здійсню-вати свободу сповідувати свою релігію або переконання публіч-ним чи приватним порядком та виконувати релігійні чи ритуальні обряди".

Уст. 35 Конституції України, прийнятій на сесії Верхов-ної Ради України 28 червня 1996р., також зазначене право громадян на свободу світогляду і віросповідання. Ця стаття практично повто-рює статті міжнародних документів і не суперечить їм. Таким чи-ном, законодавство України в питанні прав людини відповідає міжнародним нормам.

Список використаних джерел:

1. Бокань В., Культурологія, К МАУП, 2000;

2. Малюга Ю.А., Культурологія, М Інфра-М, 1998;

3. Культурологія/ под ред. Радугіна О.О., М Центр, 1998;

4. Злиаде Мирча. Священнне тексти народов мира. — М., 1998.

5. Енгельс Ф. Анти-Дюрінг // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — Т. 20.

6. Косуха ЇЇ. І, Наука про походження релігії. — К., 1976.