Наука все частіше розглядає екологічну освіту як психолого – педагогічний процес, метою якого є формування у громадян теоретичного рівня екологічної свідомості, що в систематизованому вигляді відображає різноманітні сторони єдності світу, закономірності діалектичної єдності суспільства і природи, певних знань та практичних навичок раціонального природокористування[44, c.6].

У Концепції екологічної освіти України наголошується, що шлях до високої екологічної культури – через ефективну екологічну освіту. Державна політика в галузі екологічної освіти має ґрунтуватися на принципах розповсюдження екологічної освіти на всі верстви населення і виховання з урахуванням інтересів стимулів як особистості, так і соціальних, територіальних груп і професійних категорій, на принципах комплексності екологічної освіти і виховання, безперервності процесу екологічного навчання в системі освіти. Зокрема підвищення кваліфікації та перепідготовки[49, c.137].

Виходячи з цього, зміст екологічної освіти та виховання має дві складові – формальну та неформальну. До першої відноситься система освіти, яка є в Україні: дошкільна, шкільна, позашкільна, традиційно теоретична вища освіта та післядипломна освіта. Друга складова системи екологічної освіти та виховання має просвітницький характер, її мета – формування екологічної свідомості і підвищення культури населення через засоби масової інформації, громадські екологічні та просвітницькі об’єднання, партії тощо.

Наукова бібліотечна установа сьогодні – найдемократичніша основа культури. Її роль і значення як носія екологічної інформації, завдяки наявним у ній ресурсам та високому рівню підготовки. Посідає провідне місце у важливому процесі екологічного виховання та просвітництва. Бібліотечні фахівці поширюють та пропагують екологічні знання серед усіх верств населення і тим самим активно працюють у напрямі екологічної освіти[54, c.56].

У вересні 2004 року у Брянську Виконавчий комітет країн СНД у рамках програми ЮНЕСКО «Інформація для всіх» провів міжнародний форум «Екологічна культура та інформація в інтересах сталого розвитку», присвячений проблемам доступу до екологічної інформації і формування екологічної культури населення. Під час форуму активно обговорювались правові питання і соціальні аспекти формування доступу до екологічної інформації, можливості поширення екологічних знань і культури серед різних верств населення, використання інформаційно – комунікаційних технологій. Були представлені нові підходи в міжнародній, регіональній і національній інформаційній політиці. За думкою учасників форуму, створення системи екологічного навчання та освіти впродовж усього життя з використанням сучасних технологій має стати часткою загальноосвітніх програм як для фахівців, так і для всього населення. Рішення форуму допомогли бібліотечним установам України визначити своє місце і роль у системі екологічної освіти читачів через організацію різних заходів: проведення бесід, оглядів літератури, організація документальних виставок, «круглих столів», дискусійних клубів, конкурсів, вікторин[53, c.3].

Особлива увага приділяється закріпленим в Оргуській конвенції положенням про широкий доступ до екологічної інформації та участі громадськості в процесах прийняття природоохоронних рішень ( Аргус, Данія, 1998 ).

Задовольняючи різноманітні інформаційні запити фахівців – екологів, студентства, широкої громадськості, наукові бібліотеки створюють довідково – інформаційні повнотекстові бази даних, які включають законодавчі документи України, рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, відомості про організації, що займаються питаннями екології та охорони довкілля, документи, що подають інформацію про стан довкілля, атмосфери, земельних та водних ресурсів, рослинного та тваринного світу, про ступінь забруднення окремих природних об’єктів тощо. Такі бази даних містять аналітичні довідки, дайджести, електронні версії книг, схеми, картки, фотографічні дані[52, c.23].

Створені інформаційно – документальні ресурси сприяють оперативному задоволенню запитів в он – лайновому режимі за допомогою віртуальних довідників, які містяться на сайті бібліотеки. Користувачі мають можливість отримувати вичерпну інформацію про наявність необхідних документів та електронних копій з потрібних матеріалів.

Існує ряд принципів, які необхідно врахувати при проведенні в Україні культурної революції і трансформувати економічну свідомість у екологічну[34, c.37].

1. Екологічна освіта

На основі осмислення розвитку екологічної освіти є можливим виділити її основні напрями, рівні, організаційні форми, концепції. Визначальними концепціями екологічної освіти є такі:

- ортодоксальна – справжня, строго екологічна, котра окреслює певний обсяг екологічних знань для кожного рівня освіти: принципи, методи, напрями розвитку екології, теоретичні та прикладні її аспекти;

- природоохоронна, в межах якої акцентуються екологічні основи навколишнього середовища, рослинного та тваринного світу, біосфери в цілому, дається достатньо широка інформація про наслідки діяльності людини та висвітлюються напрями, шляхи, способи оптимізації середовища;

- психологічна, котра окреслює психологічні, емоційні, етико – моральні аспекти взаємодії людини і природи, спрямована на спростуванні феноменів жорстокості, бездумної поведінки людини в природі та суспільстві; захоплює загальні проблеми гуманізму, з пропагандою ідей добра, гуманістичних настроїв мислення, світосприйняття та діяльності в світі; безпосередньо націлена на формування творчих та гуманістичних настанов в природі; змалечку потрібно привчати дітей до думки. Що, знищуючи природу, вони знищують самих себе як біологічних істот;

- інтегративна або системна – поєднує в собі всі напрями та підходи ортодоксальної, природоохоронної та психологічної концепцій.

Всі ці концепції екологічної освіти практично втілюються в життя на різних рівнях загальної та спеціальної освіти, на основі інформаційної системи.

Фундаментальні цілі екологічної освіти – екологічне мислення, свідомість, культура, етика, мораль.

2. Об’єднання громадян, бізнесу та урядів – необхідний чинник проведення культурної революції[94, c.42].

Індивіди, бізнесові компанії та уряди повинні діяти стратегічно і посилювати сильні сторони одне одного на шляху до конверсії свідомості і моралі ( екологічної конверсії ) в планетарному масштабі.

У намаганні спрямувати наші культури до сталого розвитку громадянське суспільство, бізнес, держава – всі мають потужні та доступні засоби для досягнення цієї мети. Кожний спектр водночас має власні перепони: розпорошеність обмежує вплив структур громадянського суспільства, гонитва за прибутком зменшує можливості бізнесу, а конкуруючі