3. Засоби масової інформації як прискорювач культурної революції[100, c.129].

Широкі суспільні перетворення полегшуються, коли всі сектор и базують свою діяльність на спільній інформаційній основі. Засоби масової інформації відіграють критично важливу роль в інформаційному забезпеченні суспільних змін через їх центральне місце між громадянами, суспільством, бізнесом і державою. А їхні можливості маніпулювати зображенням – нерухомим, рухомим та комп’ютерним – це потужний інструмент для освіти людей, що легко піддаються впливу візуальниї образів. Здатність створювати візуальні картинки особливо цінна в багатьох випадках деградації довкілля, що залишаються поза очима людей: вимирання коралових рифів, виснажені підземні води та дірки у стратосферному озоновому шарі. Щоб мати позитивний вплив, засобам масової інформації потрібно зрозуміти проблеми довкілля та розробити довгострокову перспективу їхнього висвітлення. Політичні еліти, через свій вплив на тематичний спектр ЗМІ, мають усі можливості стимулювати це розуміння.

4. Економічні механізми як важлива складова у формуванні екологічного світогляду[43, c.320].

Людство, піклуючись про власні блага і не зважаючи на нестатки і принципи життя земної природи, прийшло до екологічної кризи. Як вийти з цієї кризи? В економіці, очевидно повинний одержати визнання і пріоритет принцип екологічної рентабельності. Суть його в тім, що будь – які наші проекти, галузі виробництва, окремі підприємства, технічні системи, народне господарство в цілому повинні оцінюватися, насамперед, по тим екологічним змінам, які вони несуть у навколишнє середовище. Нам потрібно не просто «економічний» дохід, обчислювальний в універсальних грошах, а реальний прибуток природи, або – економія природи.

Нормальний розвиток населення країни безпосередньо пов'язаний з екологічною безпекою. Однак сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей. Забруднення атмосферного повітря у багатьох містах України досягло критичного рівня. Враховуючи ситуацію, Верховна Рада України ще у 1993 році оголосила всю територію країни зоною екологічного лиха. Екологічна криза вимагає інтенсивного екологічного виховання всього населення, зокрема студентської молоді.

Екологічне виховання – педагогічна діяльність, спрямована на формування у людей екологічної культури[49, c.6].

Екологічна культура передбачає наявність глибоких знань про навколишнє середовище, екологічний стиль мислення, що зумовлює відповідальне ставлення до природи та свого здоров’я; уміння і досвід розв’язання екологічних проблем; безпосередню участь у природоохоронній роботі, а також здатність прогнозувати можливі негативні віддалені наслідки природоперетворювальної діяльності людини.

Наявність екологічної культури допомагає майбутньому фахівцю усвідомити власний виховний потенціал як майбутнього спеціаліста, який має володіти методикою еколого – виховної роботи на виробництві[50, c.46].

Важливим компонентом екологічної вихованості є екологічна свідомість особистості, тобто сукупність знань, уявлень людини про її взаємозв’язки, взаємозалежності, взаємодію зі світом природи. На цій основі формується відповідне позитивне ставлення до природи, а також усвідомлення людиною себе як її частини[72, c.19].

Стрижневими елементами формування екологічної свідомості є:

- знання ( засвоєння основних наукових понять про природу, екологічні проблеми );

- усвідомлення ( формування свідомої позиції щодо довкілля );

- ставлення ( розуміння природи як унікальної цінності і джерела матеріальних і духовних сил людини );

- навички ( здатність практичного освоєння довкілля і його охорони );

- діяльність ( участь у розв’язанні екологічних проблем ).

Професійна освіта в галузі екологізації підготовки майбутніх фахівців має своїм завданням формування у людей основ біосферного світогляду спеціаліста ХХІ ст., тобто розуміння необхідності збереження генетичного фонду планети й турботи про долю наступних поколінь, а також розуміння екологічних проблем ( локальних і глобальних ) як пріоритету в системі міжнародного співробітництва[14, c.238].

Ефективне екологічне виховання учнів та студентської молоді передбачає:

- різноплановість екологічної освіти, охоплення всіх її рівнів, забезпечення потреби держави в екологічно грамотних кадрах з урахуванням потреб усіх регіонів;

- використання усієї різноманітності форм і методів екологічного навчання, врахування специфіки навчальних матеріалів відповідно до особливостей і потреб навчальних закладів і регіонів;

- тісний взаємозв’язок екологічної тематики навчання з життєво важливими інтересами ( потребами ) учнів, студентів, населення;

- ознайомлення учнів, студентів, населення із новітніми результатами екологічних досліджень у прикладних галузях[23, c.7].

Важливою якістю екологічно вихованої особистості є сформованість у неї екологічної відповідальності, тобто необхідності брати на себе конкретні зобов’язання для гармонізації її зв’язків із навколишнім середовищем та здатність прогнозувати наслідки власної діяльності.

У структурі екологічної відповідальності виділяють кілька компонентів:[23, c.8]

Ціннісно – орієнтацій ний компонент визначає систему екологічних цінностей, які є складниками загальнолюдської культури і репрезентують цінність усього живого на землі, життя людини, її здатність захоплюватися красою природи, гуманне ставлення до інших людей, розуміння доцільності добро творчої та розумної перетворювальної діяльності людських спільнот тощо.

Мотиваційний компонент передбачає вияв людством відповідних соціально значущих та особистісних мотивів ( проживання в зоні жорсткого і напівжорсткого радіологічного контролю, забрудненість повітря, невідповідність питної води світовим стандартам, засміченість житлових масивів, усвідомлення планетарного забруднення загалом ). Педагог повинен спрямовувати свою діяльність на формування реально діючих мотивів у вихованців.

Когнітивний компонент зорієнтований на розвиток у учнів, студентів їхньої екологічної спрямованості. Вона виявляється у відповідних інтересах, нахилах, переконаннях. Молоді люди повинні усвідомлювати себе частиною природи, у них мають розвиватися прагнення постійно спілкуватися з нею. Важливо, розуміти згубність впливу місцевих екосистем із забрудненим повітрям, водоймами тощо.

Особистісний компонент передбачає розуміння і вияв кожним власної неповторності, унікальності, гідності, відповідальності за все живе у цьому світі.

Практичний компонент означає практичну діяльність молоді (організація пошукових груп природоохоронного спрямування: пошук рідкісних рослин, птахів, тварин, записаних до «Червоної книги»; добровільна організація для поліпшення мініекосистеми: очищення територій навчальних закладів, насадження рослин і дерев;