У визначенні сутності екологічного виховання вітчизняними філософами, педагогами та іншими вченими накопичено чималий досвід. У ньому спостерігається, по-перше, наявність розбіжностей цих визначень (екологічне виховання — це: система впливів на свідомість і поведінку людини; формування у людини певних норм поведінки щодо природного середовища тощо), а, по-друге, прагнення утвердити якесь «єдино вірне» розуміння екологічного виховання (наприклад, підкреслюється, що в результаті обговорення цієї проблеми у філософській літературі утвердилось розуміння екологічного виховання як системи цілеспрямованого постійного впливу на свідомість і поведінку об’єкта з метою формування у нього відповідних норм стійкого ставлення до природи[74, c.9].

Що стосується багатоманітності визначень екологічного виховання — це нормальний стан будь-якої живої філософської думки, оскільки філософське осмислення екологічного виховання багатоаспектне, багатовимірне і нерідко суперечливе. Тож концептуальний плюралізм розширює горизонти бачення обговорюваної проблеми. Пошуки ж «єдино вірної» концепції невиправдано звужують поле розуміння того чи іншого явища.

При осмисленні екологічного виховання спостерігається наявність двох підходів — суб’єкт-об’єктний та суб’єкт-суб’єктний. Суб’єкт-об’єктний підхід зумовлений репресивною педагогікою. В ній учень розглядається як об’єкт впливів, а не як суб’єкт екологічного самовиховання. Виховна ро-бота розглядається як система цілеспрямованих впливів на свідомість і поведінку об’єкта з метою формування у нього відповідних норм стійкого ставлення до природи[68, c.3]. Таке розуміння не безпідставне. У про-цесі виховання дійсно спостерігаються багатоманітні впливи на особистість учня і їх треба враховувати. Але обмеження процесу виховання лише зовнішніми впливами суперечить самій трансцендентній сутності людини, її прагненню до творчості, самовдосконалення та свободи свого буття. Реалізація концепції зовнішніх впливів неминуче призведе до перетворення людини на гвинтик у певній соціальній системі, до її несвободи.

У цьому контексті заслуговує на підтримку гуманістично спрямована концепція екологічного виховання, коли учні (інші верстви населення) розглядаются як суб’єкти виховання, котрі залучаються до різноманітних, у тому числі й ігрових, форм екологічної освіти і виховання, де учасники ігор здійснюють екологічне самовиховання та самовдосконалення як активнi суб’єкти, а не об’єкти.

Практична реалізація завдань і мети екологічної освіти у всіх навчальних закладах ґрунтується на засадах взаємозв’язку теоретичних знань із практичною діяльністю у цій сфері; включенні екологічних аспектів у структуру предметних, спеціальних, узагальнюючих тем; поєднанні аудиторних занять із безпосереднім спілкуванням з природою; використанні проблемних методів навчання; поєднанні аудиторної і позааудиторної природоохоронної роботи.

Висновки

У процесі представленого магістерського дослідження досягнено поставлену мету – розкрито погляд християнської етики на актуальні сучасні проблеми екології.

У магістерській роботі досліджено філософське підґрунтя екологічної свідомості. Виявлено, що проблема екологічної свідомості знайшла своє відображення у працях В. Вернадського та А. Швейцера.

Вагомим досягненням В. Вернадського є вчення про перехід біосфери в якісно новий стан – ноосферу. Неодмінною умовою виникнення цього стану є відношення людини до природного середовища як до живого організму, а не як до невичерпного джерела багатств. Гармонійна взаємодія людини та природи, об’єднання людства заради досягнення таких відносин свідчитиме про перехід біосфери в новий стан. Але необхідною умовою такого переходу до якісно нової сфери є переосмислення свого відношення до природи та вихід на вищий рівень свідомості – екологічний. Необхідною є трансформація економічної свідомості в екологічну.

Ідею про пріоритетний стан природи також розвивав у своєму філософському вченні А. Швейцер, який створив етику благоговіння перед живим. Згідно його вчення, людина повинна навчитися безмежної відповідальності за все, що живе. Потрібно відповідати не лише за життя якоїсь одиничної істоти, потрібно відповідати за все живе, що було створене протягом мільйонів років. Таким чином, його принцип «людина людині» доповнюється принципом «людина і природа». Цим принципом він розширив сферу етичної відповідальності людства: всі людські дії у відношенні до всього земного, до всієї природи є об’єктом етичної оцінки. Ідея А. Швейцера про благоговіння перед життям несе з собою заклик рівності всіх людей на землі й означає взаємодопомогу, взаємовідповідальність.

Також у дослідженні виявлено суть теоретичного та прикладного аспектів соціоекології. Соціоекологія виникла як реакція на ту обставину, що «природа» і «соціум» на сьогодні не становлять єдності. Ці два поняття протиставляються одне одному як прямо протилежні. Тому необхідною є зміна парадигми підкорення природи на іншу – гармонії людини та природи. В своїй теоретичній частині соціоекологія намагається виробити концепції взаємодії людини та природи, створюючи соціоекосистеми – суспільно–природні територіальні динамічні саморегульовані системи. Регулятором цих систем має виступати людство. Тут відбувається перехід на практичну частину – втілення в життя здобутків теоретичного рівня дисципліни. На жаль, соціоекологія на сьогоднішній день не в змозі вирішити таких важливих і глобальних проблем, адже людині, попри єдність з природою, притаманна парадигма підкорення природи.

У магістерському дослідженні зіставлено екологічну свідомість із моральною системою християнства. Розглянувши концепцію екологічної етики, виявлено, що екологічна етика повинна стати регулятором поведінки і мислення не тільки окремих особистостей, а світової цивілізації загалом.

Християнська екологічна етика пропонує концепцію самоаскези індивіда та суспільства, яка б включала задоволення тільки розумних потреб, які забезпечують життєдіяльність людини, такі як, їжа, житло, сприятливі умови праці, відпочинку, інтелектуального, фізичного й естетичного розвитку.

Головним завданням екологічної етики є становлення нової форми свідомості, що синтезує глобальне