Християнська мораль охоплює всю світобудову, включаючи рослин, тварин та природне середовище. Тому людина повинна стати на щабель вище над притаманним їй споживацьким егоїзмом і відчути свою спорідненість і приналежність до світу природи. Тільки за таких обставин екологічна етика зреалізує своє основне завдання – вироблення фундаментальних засад людської моральності у ставленні до природи.

Християнська етика містить пропонує соціальне вчення, яке торкається розгляду екологічної проблематики. Першим кроком до розв’язання екологічних проблем християнство бачить у правильному розумінні довкілля. Ставиться акцент на внутрішньому зв’язку між екологією довкілля та «екологією людини». Спільна турбота про довкілля має стати метою всього людства. Християнство наголошує, що заповідь Божа «Не вбий!» стосується не тільки взаємовідносин між людьми, а й відносин людини з природою.

Християнська етика, головною ідеєю якої є всезагальна любов, пропонує застосувати цей принцип до навколишнього середовища. Важливо, щоб блага, які дарує людині цивілізація, створювались не на засадах самовпевненої вищості та владарювання-визиску над природою, а у гармонії з нею.

Культура нерозривно пов’язана з природою (ще в античності культуру розуміли як «другу природу», що прослідковується в етимології терміну). Ступінь освоєння людиною світу, розумне управління силами природи є одними з найважливіших показників розвитку людського суспільства та його культури.

У контексті культурологічного аналізу йдеться про необхідність формування нового типу екологічної культури: не як окремого різновиду людської культури поряд з іншими її видами, а як її наскрізного виміру, що упорядковує, організовує людську життєдіяльність в усій її цілокупності на засадах екологічної відповідальності за збереження і продовження життя сучасних і майбутніх поколінь.

Реалізація переходу на якісно новий рівень культури можливий тільки за умови відповідної екологічної освіченості людського суспільства.

Формування всебічно розвиненої особистості майбутнього вимагає здійснення цілеспрямованої виховної роботи у різних напрямках, зокрема і в екологічному. Реалізація змісту і завдань цього напряму передбачає розвиток особистості, вдосконалення людських і моральних якостей.

Принципи природоохоронного просвітництва торкаються сфери проблем, яка значно виходить за межі педагогіки. В них окреслений широкий спектр смисложиттєвих для сучасної людини завдань формування нового мислення, цілісного погляду на світ.

Екологічна освіта та виховання - це не тільки освіченість та вихованість у сфері охорони природи, а і в галузі охорони людини. Це є надзвичайно важливим компонентом у процесі формування світоглядних орієнтацій особистості, всебічного розвитку її духовних якостей, внаслідок чого маємо справу з безпосереднім відношенням до формування нової людини в епоху бурхливого розвитку науково–технічного прогресу.

Сучасні реалії вимагають від філософів, релігієзнавців, теологів, екологів переосмислення цінностей та пошуку нових підходів у розв’язанні глобальних проблем, з якими зіткнулася людина XXI століття, і нових принципів, які приведуть до гуманізації світу.

Список використаної літератури

1. Агаджанян Н. А. Человек и биосфера: Медико – биологические аспекты / Агаджанян Н. А. – М.: Знание, 1987. – 95 с.

2. Александров А. П. Атомная енергия и ее роль в техническом прогрессе / Александроов А. П // Природа. – 1969. - № 1. – С. 11-23.

3. Алексеев В. П. Происхождение человечества / Владимир Павлович Алексеев. – М., 1984. – 305 с.

4. Андреев Г.И. Рецензия на книгу: Игнатенко Н.Г., Малеев В.А. Экология и экономика природопользования/ Г. И. Анреев, Игнатенко Н. Г., Малееев В. А // Экология и ноосферология. — 2002. — № 3—4. — С. 147—151.

5. Бачинський Г. О. Соціоекологія / Георгій Олексійович Бачинський. — К., 1991. — 154 с.

6. Бачинський Г. О. Безпека життєдіяльності як прикладна функція соціоекології / Бачинський Г. О., Науменко І. Б.//Питання соціоекології. Матеріали Першої всеукраїнської конференції «Теоретичні та прикладні аспекти соціоекології» Т.1. [ред. Бачинського Г. О] . – Львів: ВНТЛ, 1996. – С. 12-14.

7. Бачинский Г. А. Социально–экологические системы как об’єкт управления / Бачинський Г. А., Марков Ю. Г., Мамонов В. И. – Новосибирск: Наука, 1990. – 238 с.

8. Бачинский Г. А. Социоэкология – наука о гармонизации взаимоотношений между обществом и природой / Георгій Олексійович Бачинський// Вопросы социоэкологии. – Львов, 1997. – С. 23-35.

9. Безель В., Кряжимский Ф., Семериков Л., Смирнов Н. Экологическое нормирование антропогенних загрузок. Общие подходы / Безель В., Кряжимский Ф.,Семериков Л., Смирнов Н // Экология. – 1992. - №6. – С. 3-12.

10. Білявський Г. О. Основи загальної екології / Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. – К.: Либідь, 1995. – 368 с.

11. Білявський Г. О. Практикум із загальної екології: навчальний посібник [для студ. вищ. навч. закл. ] / Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. – К.: Либідь, 1997. – 160 с.

12. Биология охраны природы / [авт. тексту А. Каргей]. – М.: Мир, 1983. – 98 с.

13. Боков В. Основы экологической безопасности / Боков В., Лущик А. – Сімферополь: Соната, 1998. – 223 с.

14. Большакова В. Н. «Региональная экология 10-11 классы» / Большакова В. Н, Таршис Г. И., Безель В. С . – Е.: «Сократ», 2000. – 324 с.

15. Борейко В. Екобіоцентризм як основа екологічної етики / Володимир Борейко // Науковий світ. – 2005. - №10. – С.14-15.

16. Борейко В. Экологическая этика и наука / Володимир Борейко // Гуманитарний экологический журнал. – 2007. - №2. – С.17-21.

17. Борейко В.