Реферат на тему:

"Християнська родина. Обов'язки членів родини"

У наші дні ми довідуємось про швидкий занепад суспільства, і зокрема родинного життя. Загальна криза, яку переживає суспільство – моральний та духовний занепад – негативно вливає на стан родинного життя, руйнує авторитет батьків, породжує недовір’я між членами сім’ї.

Родина, яка повинна бути непохитною основою суспільства і будувати міцне високоморальне суспільство, піддалася моральному і духовному занепаду.

Християнська родина кинута в систему злих сил цього світу, які постійно атакують її як ззовні, так і зсередини.

У наші дні потрібні християнські родини – батьки і матері, сини і дочки – які в покорі й тиші проводили б християнське родинне життя. Тоді таке зразкове життя стане прикладом для багатьох родин у світі. В наші важкі часи християнській родині важко виконувати таке завдання.

Багато неблагополучних сімей потребують допомоги, бо сім’ї кинуті в бурхливе море життя і потопають.

Людина не відчуває себе щасливою у сучасному світі, їй весь час чогось треба. Вона хоче се собі підкорити, а сама себе знищує.

Щоб зберігати християнську родину треба назад повернутися до Божого устрою.

Як небесним тілам Бог дав сталі закони, так і людям дав закони або заповіді, згідно з якими вони повинні жити.

Заповіді Божі – це дорога до нашого спасіння.

У щоденному житті людина має справу з законами держави, яких не дозволено порушувати; із знаками руху на дорозі, під час переходу. Ці заборони спрямовані на те, щоб не пошкодити здоров’ю людини. Усі вони для нашого добра.

Оскільки Бог дуже любить нас, то дав такі норми, перестороги, поради, вказівки – Божі Заповіді, які навчають нас, як робити добрі діла і остерігатися зла та допомагають осягнути щастя.

Бог дав людям Заповіді не для того, щоб вони мучились, а щоб допомогти їм у тілесному і духовному вдосконаленні. Заповіді покликані допомогти людям та оберігати їх у земній мандрівці до Бога.

Зробити щасливою людину може один Бог, тому дав 10 Заповідей, які мають стояти на сторожі нашого щасливого життя на землі й у вічності. Дотримування Заповідей – це найпростіша і найпевніша дорога до вічності, тому Христос навчав: “Як хочеш увійти в життя, додержуй Заповідей!” (Мт.19:17). Хто береже Заповіді, той завжди уникатиме всяких гріхів. Коли б забракло хоча однієї Заповіді, то поступово зруйнувалося б усе життя людини. Люди, що відкинули Бога, стали моральними жебраками.

Божі Заповіді є для всього людства моральним законом, тобто постійним і завжди зобов’язуючим правилом людських вчинків. Вони є досконалі й вічні, як Сам Бог. У християнських родинах цінують і шанують Божі Заповіді.

Божа Заповідь. Шануй свого батька й матір свою, щоб тобі було добре, щоб ти довго прожив на Землі”. (Вихід 20:12).

Ця заповідь нормує відносини між людьми.

На ній будуються відносини в родині, між батьками і дітьми. Батьки, даючи дітям життя, є учасниками Божими у справі продовження людського роду і тим самим є для дітей першими заступниками Божими на землі, тому їм належить пошана.

В кожній християнській родині вчать дітей шанувати батьків – це любити, поважати, а найголовніше – слухати батьків. Обов’язок дітей – виявляти батькам зовнішню почесть, любов і послух.

Любов до батьків діти виявляють не тільки на словах, але й на ділі, у щоденному житті, а особливо в час їх хвороби чи старості.

Наш національний пророк Т.Шевченко писав:

“Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають”

Родини звертають увагу дітям, що Бог благословляє послушних і добрих дітей. У випадках, коли батьки покинули своїх дітей напризволяще, ними не цікавляться і їх не виховують, діти, не можуть виконувати умов заповіді. Але у своєму серця не повинні мати до них ненависті, а бути їм вдячними за те, що вони дали їм життя і молитися за їхнє навернення.

Батьки звертають увагу дітям на те, що потрібно шанувати старших людей. Бо старість уже сама по собі є гідна пошана. В Святому Письмі пишеться: “Перед сивим волоссям мусиш підвестись і особу старого шанувати (Левит 19:32). Вчити дітей, щоб вони привітно розмовляли з старшими. Поступалися місцем у транспорті, при потребі допомагали і радо прислухалися до їх корисних порад, ставились з великою увагою, з розумінням і терпеливістю, з любов’ю і милосердям, бо того вимагає від них Бог. У кожній родині вчать дітей поважати вчителів, бо вони не тільки навчили їх писати, читати, рахувати, але й передають їм свої знання, виховують їх і готують до самостійного життя. Навчаючи і виховуючи учнів, вчитель вкладає у нього часточку своєї душі, тож за це він мусить бути вдячним.

Виявляти належну пошану вчителеві, це шанувати Бога, який дав їм цього вчителя.

У кожній християнській родині є святе Письмо, молитовник. Перша молитва є розмова дитини з Небесним Отцем – це перші кроки християнського виховання, що здійснюються в сім’ї. Через молитву дитина отримує перші поняття про Бога.

Родинний дім – е перша, елементарна виховна школа, яка дає дитині азбуку життя.

Християнське виховання закладає основи моралі і характеру майбутнього життя дитини. Воно дає дитині напрям - дороговказ, ідеал життя, облагороджує безсмертну душу і її сили – розуми і волю.

Батьки, що не забезпечують дитині християнського виховання змалечку, пізніше пожинають плоди безбожництва і різних аморальних вчинків дітей.

Розбійник засуджений на смерть просив, що хоче ще раз розмови з матір’ю. Коли мати прийшла, він ударив її