Зміст

Вступ.

1. Згадка про Юдіф у Святому Письмі.

2. Історія зображень Юдіф у творах відомих митців.

2.1.Італійське відродження.

2.2.Голандські майстри.

2.3.Початок 20-го століття. Сецесія.

2.4.Сучасність.

3. Феномен жінки з мечем у контексті образотворчого мистецтва різних часів і народів.

4. Юдіф і Саломея – спільні риси та відмінності.

Висновок.

Перелік використаних джерел.

Додатки.

Вступ.

Книга Буття дає відповіді на всі запитання, навіть на ті, які ще не були поставлені, не спадали на думку, не тривожили розум мислителів, філософів, просвітителів, зрештою – митців … Біблія часто, вельми часто збуджувала уяву непересічних мешканців різноманітних часів, епох, століть. Люди мистецтва безперервно черпали натхнення з її сторінок даючи змогу нам глибше пізнати, торкнутися через візуалізований образ, зрозуміти так звану інструкцію до експлуатації власним людським життям. Неписемним вони надавали змогу не лише читати, а й з головою поринути у вир подій декілька тисячолітньої давнини, на мить зустрітися поглядами зі сповненими аскетичної любові Великомучениками, Святими Апостолами. Які у благодатній нірвані позирають зі стін внутрішніх всесвітів храмів. Намальовані на левкасових дошках, на полотні, чи вихідці з під різця Пінзеля, Мікеланджело, Донателло… Втім, Мікеланджело якось казав, що істинний митець мусить у своїй творчості хоч раз звернутись до Бога.

Події, і персонажі Святого письма лишаються надзвичайно актуальними в наш час, а особливо Старий Завіт : «Око за око - зуб за зуб» - являється логотипом сучасних стосунків у політиці, бізнесі, та й просто в побутовому житті суспільства. Численні війни, сектор Газа, арабо – ізраїльський конфлікт… Героїзм, страждання, слава, смерть. Балансуючи на межі між безчестям, владою, спокусою, зрадою - це все стратегія без права на помилку, в коханні й навійні. А чи можливо провести паралелі між цими напрочуд інакшими, відмінними між собою різновидами людської діяльності – коханні і війні? Можливо з’єднуючою ланкою виступає… жінка. Жінка яка постійно впливала на хід історії: у античні часи через неї розпочинали Троянські війни, похмуре Середньовіччя вклало їй до рук важкого лицарського меча і смерть на вогнищі невблаганної інквізиції. Ренесанс підніс її як еталон богині чуттєвих насолод, Бароко, Класицизм, Модерн–аналогічно. Хто ж вона? Про одну з цих видатних жінок що поєднує в собі усі вище згадані таланти, хотілось би розповісти. Юдіф – надзвичайно загадкова і суперечлива історична постать. Безліч митців звертались до цього вельми харизматичного образу героїні біблійної легенди, по різному трактуючи її вчинок.

В Старозавітній апокрифічній традиції - благочестива вдова, що рятує своє місто від нашестя ассірійців, головний персонаж Книги Юдіфи. Коли полководець ассірійського царя Новохудоносора Олоферн тримав в облозі іудейське місто Ветилуй, в місті закінчились запаси провіанту і почався голод. Тоді прекрасна Юдіф, надягнувши свої найкращі шати, взявши із собою служницю, виходить із міста і прямує до ворожого табору. Там вона являється перед зачарованим її вродою Олоферном, якому каже, що прийшла допомогти йому заволодіти містом, яке поглинув гріх, вказавши йому момент коли місто буде передане Богом в руки Олоферна. Полководець влаштовує чудовий прийом, і вона лишається гостювати у нього в таборі, а в ночі виходить в долину для молитви. На четвертий день Олоферн влаштовує бенкет, на який запрошує Юдіф. Коли ж вони залишаються наодинці в шатрі, сп’янівший Олоферн намагаючись спокусити її лягає на ложе. Тоді Юдіф відтинає полководцю голову ассірійським мечем і кладе її в кошик. Опівночі зазвичай покидає табір і направляється в своє місто. На ранок, голову Олоферна вивішують на браму міста. В таборі ассірійців зчиняється паніка, а військо міста жене ворогів у Дамаск.

1. Згадка про Юдіф у Святому Письмі.

«…І наказав ввести її туди, де зберігалися срібні сосуди його, і звелів їй користуватися їжею від столу його і пити вино його. 2Але Юдиф сказала: не буду їсти цього, щоб не було спокуси, але нехай подають мені те, що принесене зі мною. 3Олоферн сказав їй: а коли вичерпається те, що з тобою, звідки ми візьмемо, щоб подавати тобі подібне до цього? Бо серед нас немає нікого з роду твого. 4Юдиф відповіла йому: нехай живе душа твоя, господарю мій; раба твоя не споживе того, що зі мною, раніше, ніж Господь звершить моєю рукою те, що Він визначив. 5І ввели її слуги Олоферна в намет, і спала вона до півночі; а перед ранковою сторожею встала 6і послала сказати Олоферну: нехай дасть господар мій повеління, щоб рабі твоїй дозволили виходити на молитву. 7Олоферн наказав своїм охоронцям не перешкоджати їй. І пробула вона в таборі три дні, а ночами виходила в долину Ветилуї, обмивалася біля джерела води біля табору. 8І, виходячи, молилася Господу Богу Ізраїлевому, щоб Він направив путь її до спасіння синів Його народу. 9Після повернення вона перебувала у наметі чистою, а надвечір приносили їй їжу. 10У четвертий день Олоферн зробив бенкет для одних слуг своїх і не запросив до прислуговування нікого з приставлених до служіння. 11І сказав євнухові Вагою, який управляв усім, що в нього було: іди і переконай єврейську жінку, яка у тебе, прийти до нас їсти і пити з нами: 12соромно нам залишити таку жінку, не поговоривши з нею; вона осміє нас, якщо ми не запросимо її. 13Вагой, вийшовши від Олоферна, прийшов до неї і сказав: не відмовся, прекрасна молода жінко, прийти до господаря