в італійському живописі. Незвичність теми супроводжується новаторськими художніми рішеннями. Сцену охоплюють архітектурні елементи вся композиція заглиблена у похмуру нічну атмосферу. Фігури виділяються на чорному фоні завдяки акцентам яскравих тонів. Красива і горда головна героїня знаходиться в лівій частині композиції. Ліхтар, який тримає чоловік в шапці з пір’я, являється символічним елементом, що об’єднує Юдіф з групою людей які знаходяться на передньому плані. Жінка, яка сидить з правого боку, і чоловік, на якого вона спирається, утворюють вісь довкола якої збираються люди що дивляться на Юдіф. Саме ця пара на передньому плані визначає лінію нахилу яка направляється до молодого чоловіка в золотистому одязі. Ця лінія починається в точці де знаходиться права нога молодої жінки , проходить по краю її сукні. Ця лінія протиставляється з одного боку діагоналі, утвореними розведеними руками Юдіф, а з другого - лінії, що виходить від нахиленого тіла одітої в червону сукню жінки з довгим факелом у руці. Побудова всієї композиції має симетричний характер і утворює в центрі картинного простору трикутник. Чітка конструкція цієї композиційної схеми підтримана вертикальною різьбленою колоною і стінами палацу.
Як тема так і скромні розміри картини вказують на те що вона призначена для домашнього інтер’єр. Блумарт створює цю картину невдовзі після весілля, а його дружина носить ім’я Юдіт (Юдіф). Цей невеликий витвір - подарунок художника своїй дружині.
2.3.Початок 20-го століття. Сецесія
Юдіф у творчості Густава Клімта.
Трактування образу Юдіф вельми двозначне: її подвиг став символом, з одного боку, самовідданої жінки, з іншого ж - підступної спокусниці…. В мистецьких каталогах початку століття полотно, «Юдіф і Олоферн-1» неодноразово згадувалось під назвою …. «Саломея», навіть не дивлячись на те , що імена персонажів були виписані рельєфними літерами на рамі картини. Це непорозуміння трапилось через те, що і Юдіф і Саломея зазвичай зображаються із відрубаною чоловічою головою, яку тримають в руках… Проте Юдіф, на відміну від Саломеї, власноручно стратила Олоферна, і ця обставина більш за все хвилює Клімта. Однак художника зовсім не цікавить сама сцена вбивства, його набагато більше приваблює можливість створити портрет жінки-вбивці. В 1903 році Фелікс Сальтен так описує цю роботу Клімат: ,, Струнка молода жінка із вражаюче цинічним поглядом і чуттєво привідкритими вустами . Вона притягає погляд і заворожує своєю таємничою вогняною енергією, від якої - у випадку , якщо вона проявиться в повну силу - не буде спасіння, і це лякає,, ( до речі в більшості описів робіт Клімта зустрічаються слова «вогонь», «енергія» і «таємниця» )… Картина «Юдіф і Олоферн-1» продовжує популярну в творчості Клімта тему «фатальної жінки» . Художник двічі використовує цей сюжет, трактуючи його по різному. В першому (1901) варіанті Юдіф відчуває насолоду, тримаючи в руках відрубану голову Олоферна. Клімт акцентує увагу на тій руйнівній силі, якою наділена « фатальна жінка». Надзвичайно цікавою е трансформація цього образу. Якщо Юдіф-1 відчуває екстаз від того що вона зробила, то Юдіф-2 (1909) - це крижана статуя, не здатна на почуття. Це втілення суцільної ненависті що немає ні початку ні кінця .
Один з критиків звертає увагу на те, що : « Процес емансипації, присутність жінок в багатьох професіях, що раніше вважалися суто чоловічими, являє собою загрозу суспільству тому, що змінюється їхнє відношення до своїх звичайних обов’язків, призначених самою природою. Клімт далекий від бажання аналізувати ці зміни. Він просто попереджує.»
Про Клімтівську Юдіф можна говорити багато, - ще б пак, вона хвилює уяву, і збуджує розум глибиною розкриття психологічного образу; заворожує візуальною довершеністю. Холодна гама ніжних кольорових співвідношень гармонійно контрастує із золотим мереживом, на тлі якого фрагментально розчиняючись в тому ж таки золоті, струнка тендітна постать із чуттєво-цинічним поглядом ніжно тримає в руках відтяту чоловічу голову…. Вдягнута у прозорі блакитні шати гаптовані золотим візерунком, витончені прикраси обіймають руки і шию…..Орнаментика , що так чи інакше присутня у всіх творах Клімта, в даному випадку має етнічний характер : це Дерево Життя, зображення якого дуже часто зустрічається у багатьох народів світу. «Безумовно, Клімт - найвеличніший з художників які коли-небудь з’являлися на землі» Отто Вагнер. На портреті зображена Адель Блох-Бауер (1881-1925), дочка генерального директора віденського банківського союзу Моріца Бауера, у віці 26 років. Адель Бауер в 1899 році будучи вісімнадцятирічною дівчиною, змушена була вийти заміж за значно більш старшого по віку Фердинанда Блоха. До цього її сестра Марія вийшла заміж за брата Фердинанда Блоха - Густава. Обидві сім'ї узяли прізвище Блох-Бауер.Вони належали до вибраного шару єврейської крупної буржуазії періоду Fin de siecle. В салоні Фердинанда і Аделі Блох-Бауер збиралися живописці, письменники і соціал-демократичні політики такі як Карл Реннер і Юліус