«Постійно страждаюча від головного болю, що палить як паровоз, дуже ніжна і темна… Натхненна особа, самовдоволена і елегантна.

Серед художників, яких підтримувала сім'я Блох-Бауер, був також Густав Клімт, якого з 1899 року зв'язувала дружба з Адель Блох-Бауер. Вже в 1901 році Клімт написав «Юдіфь I», на пів акт, біблійну Юдіфь. Моделлю була Адель Блох-Бауер, хоча цей факт ніде не афішувався. В 1909 була створена «Юдіфь II» - і на цьому полотні мабуть була зображена Адель.

Разом з «Портретом Адель Блох-Бауер в образі Юдіф, Фердинанд Блох-Бауер купив другий портрет своєї дружини «Портрет Аделі Блох-Бауер II», а також чотири ландшафтні полотна: «Березовий гай», «Замокнув Каммер на озері Аттерзєє III», «Яблуня I», «Удома в Унтерахе поблизу Аттерзєє». Також «Портрет Амалії Цукеркандл» був придбаний Блох-Бауер.

2.4.Сучасність.

Кевін Еро або Trantkat - один із найкращих сучасних художників що малюють «європейську мангу», (« Manga» - так називають комікси, анімаційні фільми здебільшого японського виробництва. Сам термін «Manga» з’явився ще в далекому середньовіччі завдяки великому творцю ксилографії - Хацускіє Хокусаю, і означав «чудернадські малюнки» або «начерк». В так званих «хокусай манга» тільки одна принципова відмінність від їх аналогів 20-го століття - відсутність в них зв’язаних історій. В Японії художників і авторів коміксів називають - Мангака.) Отже, Trantkat відзначається тим, що він свого часу навчився об’єднувати два абсолютно різних стилі - японську manga і європейський bande dessinee. Для його персонажів характерна ламана анатомія, детально промальований одяг, зброя, гіпертрофована харизматичність образів. «Юдіф» у його інтерпретації не становить виняток, хоча вона відзначається певною ескізністю і свіжістю виконання рисунку. Вона швидше адаптована для сприйняття тінейджерами які нажаль не читають жодної, у їхньому розумінні «зайвої» книги, яка виходить за межі шкільної програми. Проте, слід віддати належне автору, який попри все зумів зберегти деяку частину ідеологічного навантаження що тягнеться за першоджерелом. Вочевидь майстер коміксу переслідував ті самі ідеї що й Клімт – продемонструвати образ чуттєвої юної особи схильної до вбивства, розкрити сутність «фатальної жінки» через призму культової анімаційної стилістики. Щодо самого образу, то автор протиставляє «ангельську» зовнішність персонажу із наслідком її кривавої діяльності. І взагалі, тут, при бажанні можна знайти багато спільного у трактуванні анатомії із Густавом Кліматом та Егоном Шілле.

Як і кожен майстер Олексій Кулаков вкладає в роботи частку себе: в роботах виявляється його характер та інтереси.

Стиль у якому виконана його «Юдіф» можна назвати класичним. Цей твір нагадує роботи великих майстрів минулих століть. Відпрацьована техніка, велич та монументальність - це перше, що приходить на думку коли дивишся на неї. Кулаков - один з небагатьох художників, хто пише такі величезні полотна на історичну, міфологічну теми, старанно проробляючи всі нюанси, обмірковуючи кожен крок, модулюючи кожну складку на одязі. При цьому у кожній роботі є своя загадка, свій внутрішній зміст.

До речі величезна картина що прикрашає інтер’єр приміщення зали засідань Верховної Ради України - державне замовлення, яке на деякий час стало одним з головних - велике полотно "Державотворення". З розповіді художника, він довго не міг визначитися, як саме повинна виглядати картина. Адже задача була не з легких, треба було написати не тільки близько вісімдесяти портретів, алей розкрити саму суть, показати всю історію. Багато ідей, порад, але, як казав сам художник - "я настільки заплутався від по-рад, що не знав, як мені бути". Ідея прийшла несподівано: Покрова Богородиці - це одна з важливих та улюблених ікон на Україні. І було вирішено - "...все повинно відбуватися під покровом". Безліч портрет^ кропітка робота, але в остаточному результа-ті це принесло бажаний результат та успіх. Фігура Юдіф нагадує зображення жіночих постатей Рубенса, а глибокий погляд обрису - Врубеля. Безкінечний потік повітря можна відчути вцьому творі. Це - своєрідний театр, побудований на емоціях, філософії, асоціаціях, що художник пропускає крізь власний світ митця. Кулаков вважає, що ...картина має свою сцену, куліси, що в ній, як у театрі, відбувається гра дій...", його несподівано може надихнути будь-яка ледь примітна річ., "... А чому б і ні?

Олексій Кулаков- це художник, що живе у світі ідей та пошуків. Пробуючи працювати у різних напрямах і техніках, від батіка до живопису, перевагу надає останньому. Часто беручи за основу квадратну форму, він починає "грати спектакль" всередині неї. Численні деталі в хаотичному порядку переплітаються та створюють цілісний образ його довершених творів. Як зізнається сам художник, «Юдіф» злегка бракує темпераменту, експресії відчуття руху. Саме через це у Олексія завжди виникали су-перечки з реалістичністю бо він, перш за все художник - реаліст. Саме в таких випадках головне - слухатися свого внутрішнього голосу та знайти своє "я", що після довгих пошуків і сталося.

Він як і кожен з видатних художників прийшов до "свого", віднайшов свій стиль, своїх героїв. Олексій - як художник-монументаліст, май-стер історичного та батального жанру, який пропус-кає образи крізь свій "внутрішній світ", пише сценарій і тільки після цього ставить спектакль своїх героїв. І все-таки, це не означає, що пошук нових ідей, задумів у нього закінчився, навпаки, напевно, він не закінчиться ніколи. Він і зараз продовжу-ють вигадувати щось