Свята Трійця

Основною засадою християнства є віра в триєдиного Бога: Бога Отця, Бога Сина, Бога Духа Святого. Один Бог, і три особи в одному Бозі. І ця істина опанувала мистецьку творчість тоді, коли митці відважились на зображення Бога. Про труднощі, з якими зіткнулася християнська церква впродовж віків стосовно цієї тайни Боговтілення, говорить нам багато фактів, оскільки розуміння цього поняття знаходило багато різних інтерпретацій, які не мають свого завершення навіть у XX столітті.

Мотив Святої Трійці наче пронизує усю візантійську образотворчу духовність і культуру.

Уперше Свята Трійця, яка відома історії, була зображена у 320 р. в апсиді церкви св. Івана Тегеранського: Бог Отець – у вигляді руки, яка опускається із сегмента неба, тобто через Руку Вічного (потім реставратори замінили на Херувима), Ісус Христос – у медальйоні, а Святий Дух – у вигляді голуба. Усі вони розміщені по вертикальній лінії.

Така онтологічно-символічна схема на той час була характерною як для мистецтва Заходу, так і Сходу, з якого тоді Захід радо запозичував цілий ряд образотворчих першозразків.

Гостинність Авраама

Свята Трійця у вигляді трьох ангелів, які об'явились Аврааму, зустрічається у настінних розписах катакомб Віз Латіна в Римі з IV ст., а також у ранньохристиянських мозаїках храмів Санта Марія Маджоре в Римі (V ст.), та у Сан Вітале в Равенні (VI ст.). Образотворча концепція зображення Святої Трійці у постаті трьох ангелів базувалась на біблійній розповіді: "1. Господь з'явився йому в діброві Мамре, як він сидів при вході до намету під час денної спеки. 2. Підвів він свої очі та глянув – три чоловіки стоять перед ним; як тільки він їх побачив, метнувся від входу намету їм назустріч і вклонився до землі 3. та й каже: «Мій Владико! Як я знайшов ласку в твоїх очах, не минай, прохаю, слуги твого. 4. Нехай принесуть трохи води, помийте собі ноги, відпочиньте під деревом. 5. Я ж принесу хліба, щоб ви покріпились, а потім підете: на те ж бо й зайшли до вашого слуги». А вони відповіли: «Зроби так, як сказав». 6. Тоді кинувсь Авраам у намет до Сари й каже: «Зготуй хутенько три сита питльованої муки, заміси й нароби паляниць». 7. По тому Авраам побіг до корів, узяв телятко, ніжне й ситне, і дав слузі, а цей скоренько впорав його. 8. Тоді взяв він сиру, молока й телятко, що його напоготовив, та й поставив перед ними. Сам же стояв коло них, під деревом, коли вони їли. 9. І промовили вони до нього: «Де Сара, твоя жінка?» Він відповів «Ось тут у наметі». 10. (Один) і каже: «Я вернуся за рік о цій порі, й Сара, твоя жінка, буде мати сина». А Сара слухала це при вході до намету, що був іззаду нього. 11. Авраам і Сара були старі, дожили пізніх літ, і в Сари перестало бувати, що звичайне в жінок. 12. То ж і засміялася Сара, кажучи сама до себе: «Оце б то, зв'янувши, та здобутись на таку втіху? І чоловік мій вже старенький», 13. Але Господь сказав до Авраама: «Чого ж це сміялася Сара, кажучи: «Чи ж справді можу родити, бо ж я стара!». 14. Хіба для Господа є щось трудне? За рік в отій самій порі повернусь я до тебе, й Сара матиме сина». 15. Сара ж перечила, кажучи: «Я не сміялась», – бо вона злякалась. Та й він сказав: «Ні, ти таки сміялась!» 16. Встали ці чоловіки звідсіля і повернули на Содом, а Авраам пішов з ними, проводивши їх» [Буття 18,1 -16].

Традиція зображення Святої Трійці в іпостасі трьох ангелів, що гостюють в Авраама, є характерною для візантійського мистецтва, і зародилась вона у середовищі церкви Сходу, коли сформувалась концепція, що Господа Бога можна зобразити тільки символічно-опосередкованим, а не безпосереднім способом, тому що «Бога ніхто ніколи не бачив і не знає, як виглядає він». Думка про те, що три подорожні, тобто три ангели, які з'явились у діброві Мамре Авраамові, зображають Святу Трійцю, була утверджена писаннями Святих Отців у IV столітті. Святі Отці постановили, щоб тайну Триєдиності Бога відобразити тільки за допомогою опосередкованих образів і символів.

У ранньому візантійському мистецтві трьох ангелів починають зображати із крилами. Взагалі іконографія виділяє три композиційні типи інтерпретації цієї сцени. Перший, так званий фризовий, подає трьох ангелів, що стоять або сидять за столом. У мозаїці із Санта Марія Маджоре у Римі ця сцена є закомпонованою у квадраті. Квадрат поділений на два сектори. У верхньому секторі зображений Авраам, який поспішає назустріч до трьох ангелів і схиляється перед ними. Другий, нижній сектор – відтворює дієвішу картину: за столом справа сидять поруч троє гостей-ангелів, а зліва – Авраам, Сара і слуга займаються приготуванням до столу для гостей.

Другий композиційний тип, так званий східний, характерний тим, що середній ангел розміщується вище від двох інших, або навіть є більшим за них за тілобудовою. Цей згодом традиційний уклад композиції з'явився вперше у фрескових розписах церкви Нередиці в Росії (XII ст.).

Обидва ці типи зображень мають історичний характер, тому що вони базуються на розповідному тексті Біблії. Третій тип має характер символічно-онтологічний. Середній ангел вже не займає упривілегійованого місця, а постаті Авраама і