Серед фресок Софії Київської збереглась тільки частина верхньої смуги композиції, тобто Зустріч Авраама і трьох подорожніх. Вона аналогічна за укладом і рухами постатей описаній композиції із Санта Марія Маджоре у Римі. У римському стінописі постать Авраама стає на коліна, в київському – на колінах майже стоїть. Фігури гостей дуже затерті, проглядаються тільки контури центральної постаті. Дві бічні домальовані пізніше реставраторами, – із пишними крилами. У центральної постаті, яка дуже слабо збереглась, крил не видно. Найбільш правдоподібно, що їх не було. Фігура Авраама, що стоїть навколішки, майстерно прорисована. Сцена нижньої смуги композиції, де, за традицією, повинно було б бути зображено гостюючих трьох ангелів за столом, а також Авраама, Сари і слуги, які готують страви для гостей, не збереглась.

У період іконоборства, коли, як відомо, заперечувались усякі фігуративні зображення, значна кількість богословів висловлювала також сумніви стосовно зображення Святої Трійці за допомогою людських постатей. Ця тема дискусії продовжувалась протягом усього періоду іконоборства.

Етимасія

Етимасія – це ще одна форма зображення ідеї «видимого і невидимого» Бога у мистецтві. Етимасія перекладається як Престол підготовлений, тобто Престол, підготовлений для другого приходу Ісуса Христа на землю. Це зображення має характер онтологічний, з глибокою семантикою: ідея, яку вона у собі втілює, тобто ідея Святої Трійці, є великомасштабна.

Довершене втілення Етимасії є у мозаїчній композиції церкви Успіння Богородиці у Нікеї. Ці мозаїки, знищені у XX ст. під час греко-турецької війни, прекрасно збереглись на світлинах відомого українського дослідника візантійського мистецтва Ф.І.Шміта. Етимасія, символ Святої Трійці, зображена тут у куполі у вигляді Престолу підготовленого і чотирьох з німбами ангельських постатей кругом нього, які втілюють Сили Небесні, що возвеличують Триєдиного Бога.

Ідея зображення присутності Бога у Святій Трійці сягала перших християнських соборів, під час проведення яких основним сакральним об'єктом був поставлений на спеціально спорудженому підвищенні трон, на якому покладена розгорнута книга – Євангелія. У мозаїчному варіанті ця ідея розвинута зображенням постаті Святого Духа у вигляді голуба, від якого розходяться сім променів, чотири із яких творять форму хреста.

В українському мистецтві першим із відомих зображень Етимасії є зображення на звороті ікони Вишгородської (Володимирської) Богоматері – Елеуса. Тут зображений Престол з Євангелією (Престол підготовлений), що символізує ненаглядну присутність Бога. Цей принцип тлумачиться на підставі текстів Святого Письма та коментарів Святих Отців Церкви. Зображення Етимасії тут є зображенням полісемантичним. Престол зображає: Тайну вечерю, Євхаристію, Гріб Господній, Воскресіння Христа і повторний прихід на землю в день Страшного Суду. Тут хрест, тростина, спис і цвяхи, жертовні страждання Господа. Накритий червоний престол із Євангелією на ньому, голубом та знаряддями мук Христових символізують Святу Трійцю.

У храмах візантійського впливу Етимасія звичайно розташована на склепінні. У приміщенні замкової каплиці у Любліні, розмальованій фресками українських монументалістів, Етимасія розміщена на окремому відсіку стелі південної частини пави. Трон Господній Етимасії подібний до трону, на якому на склепінні над головним вівтарем сидить Пантократор, на ньому розкладені традиційні для Престолу підготовленого предмети – замкнута книга, пурпурова тканина, хрест, спис, тростина із губкою, намоченою оцтом, і чотирма цвяхами, престол стережуть херувим і дна серафими. Перелічені предмети майже аналогічні з тими, що є на звороті ікони Вишгородської Богоматері. Як в одному, так і в другому Престолі підготовленому головною ідеєю образу Всевишнього є ідея самопожертви, ідея пролитої крові для Спасіння людства, ідея Євхаристії. Образи сакрального мистецтва, тобто мистецтва, цілковито пов'язаного із семантичністю ідей Священної Літургії, яка відправляється у храмі, і образ Етимасії є одними із центральних.

В українському іконописі мотив Етимасії мав також застосування и іконах Страшного Суду.

Свята Трійця Старозавітна

Як уже вказувалось, у візантійському мистецтві паралельно з історичним існував символічно-онтологічний сюжет Святої Трійці, де зображалось троє сидячих за столом ангелів, без постатей праотців Авраама і Сари. Таке зображення відоме з візантійської мініатюри з подвійним портретом Івана Кантакузина (XIV ст.) та різноманітних предметів ужиткового мистецтва. У Росії такс зображення відтворене на західній брамі Собору Різдва у Суздалі (ХІІІ ст.).

Одне із клейм ікони Воздвиження Чеснот Хреста зі с.Здвижень на Лемківщині зображає мотив Святої Трійці в її онтологічному варіанті: за столом сидять традиційні три ангели (символи Святої Трійці). На другому плані, однак, видніють дві постаті – Авраама і Сари. Сцена позбавлена всяких побутових рис. Постаті праотців із німбами кругом голім, їх руки у молільних жестах. Отже, ми маємо перед собою одні із перехідних варіантів до сформування остаточного зразка класичної Святої Трійці, іконографічне втілення якого в українських землях відбудеться у ХIV-XV століттях.

Одним із остаточно завершених іконографічних втілень образу Святої Трійці, шедевром світового рівня стала Трійця Андрія Рубльова, намальована у 1411 р. для монастиря Тройце-Сергіївської Лаври в Загорську поблизу Москви. У цьому творі знайшли своє остаточне високохудожнє втілення довговікові пошуки художньо-іконографічної ідеї зображення Триєдиності Господа Бога.

Кришталево чистий за своєю глибокою духовністю і вірою образ, створений Рубльовим, не мав перевертень, його основою була надзвичайна сила творчої волі художника, яка за напругою рідко з'являється на відтинку століть.

Ця ікона, із дуже