великими втратами авторського живописного шару, робить враження величавої руїни, над якою безжалісно позбиткувався час. Ікона за своєю тонкою, наче акварельною, побудовою, на делікатних колористичних напівтонах дуже нагадує український іконопис XIV-XV ст.: така ж витонченість тонів, така ж гармонія. Композиція представляє трьох неземних істот, ангелів, які втілюють три особи Святої Трійці, тобто три нематеріальні, але вічно дієві і вічно існуючі сили всюдисущого Бога. В руках кожного з ангелів – патериця – символ влади, кругом їхніх голів – німби. Ангели сидять за столом, на якому велика чаша з приготовленою їжею. З огляду на те, що бачимо площину стола зверху, групу розглядаємо також начебто зверху. За спинами ангелів зображено їх символи. За спиною центрального ангела показано дерево життя, за правим ангелом – гора, за лівим – палати.
Колорит ікони повністю охоплений ідеєю світла, її тло колись було золотим, в той час як німби ангелів – білі. Біла барва на золоті набуває особливого експресивного звучання.
Подібні співвідношення застосовані у славетній іконі так званої Ярославської Оранти, яка намальована у Києві, а потім грабіжницьким шляхом, як і багато інших українських культурних цінностей, вивезена на терени пізнішої Росії. Якраз ця білизна є кольором, який об'єднує всі барви: вона символізує непорочність, причетність до Божества, нею акцентуються усі найбільш важливі елементи композиції; крім німбів ангелів, нею оточена також чаша із символічною поживою для ангелів на столі, і стопи ангелів, які запропонував обмити водою Авраам. Якраз оці яскраві елементи чистого білого кольору в іконі є важливим як композиційним, так і ідейно-смисловим філософським богословським чинником, який організує її образно-онтологічну підоснову в єдину сакральну цінність.
Ліва і права фігури ангелів Святої Трійці Рубльова майже дзеркально ідентичні за своїми масивами, торс центральної постаті злегка повторює торс лівої, а також ритмізується із нею, голови центральної постаті ритмізується із рухом фігури ангела справа, усі голови нахилені наче у якійсь мовчазній бесіді, змістом якої є таємниця існування вічності. Уся композиція немовби вписана у лінійну структуру концентричних кругів, яку можна простежити за контурами німбів, ангельських крил та рук, і всі ці круги сходяться в епіцентрі ікони, де намальована чаша зі стравою, якою представлена голова теляти як символ жертви. Перед нами розкритий сакральний образ євхаристичної трапези, у якій здійснюється Жертва Відкуплення. Руками ангелів здійснюється сакральне дійство: ангел, що посередині, правою рукою благословить чашу, ангел справа тримає її, ангел зліва начебто посуває чашу тому, хто сидить навпроти нього, тобто основний сенс сакрального диспуту, що відбувається в Тайні Святої Трійці, – реалізація Божого чину спасіння людства.
Може виникнути запитання, кого втілюють три зображені на іконі Андрія Рубльова ангели? Найбільш звучним і контрастним за кольорами одягу є центральний ангел, – він одягнутий у бордового кольору хітон із світло-охристим клавом та в темно-синій гіматій (тобто одяг Ісуса Христа, другої особи Святої Трійці). Бог Отець – цей, що зображений навпроти нього, зліва від глядача, а справа від глядача – Святий Дух. Це було у свій час загальноприйнятою версією, однак Стоглавий Собор суворо заборонив зображати в цьому іконописі написи ІС ХС і хрещаті німби, мотивуючи це тим, що образ Святої Трійці не є іпостасним образом Отця, Сина і Святого Духа, але він сумарно відображає потрійність Божества і потрійність буття, тобто однаковою мірою та чи інша із трьох постатей може нам видатись тією чи іншою особою. Виняток становить згадуване клеймо з ікони Воздвиження зі с. Здвижень. Над головою центрального ангела намальовано букви ІС ХР, що виключає усякі інші тлумачення. Однак побутує дещо й інша думка, яка по-своєму інтерпретує богословську сутність зображуваних постатей ангелів. Найвищим з-поміж двох інших ангелів представлений в іконі є середній, за спиною якого зображене дерево життя, про що в Біблії пишеться: «9. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду, та й дерево пізнання добра і зла» [Буття 2,9]. За виглядом у середньому ангелі впізнають Ісуса Христа, Бога-Слово, другу особу Святої Трійці. Однак, у Євангелії від Івана говориться: "18. Ніхто і ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні – той об'явив» [Іван 1, 18]. Святе Письмо наголошує, що бачити Бога Отця є неможливо [Вих. 33, 20]: «20. І додав: «Лиця ж мого не можна тобі бачити, бо людина не може бачити мене і жити». Можливість така може виявитись тільки через Бога Сина, який прийняв людську подобу: «9. Цей, що бачив Мене, бачив Отця» [Іван 14, 9].
Таким чином, підходячи до цього зображення із богословських позицій, ми маємо тут зображення далеко не однозначне, тому що «вітцівський» благословляючий жест центральної постаті змушує нас думати, що в зображенні заакцентовано на постаті Отця, тому що «Син є Образ Отця».
У Біблії говориться неодноразово, що праворуч Бога Отця сидить Бог Син: «62. Я є, – відповів Ісус, – і побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнішого та йтиме на хмарах небесних» [Марко 14, 62]. Жест другого ангела означає прийняття цієї чаші, яку благословить Отець, його жест сповнений послуху волі Отця. Будівля за його спиною – життєва споруда Авраама.
Третя особа Святої Трійці – Святий Дух – сидить навпроти другого ангела. Він одягнутий у синій хітон та зелений гіматій. Зелений