У невеликому сегменті темно-синього зоряного неба, па тлі якого літають яскраво-червоні, апокаліптично вогняні херувими і серафими, серед білої овальної мандорли у яскраво-білому одязі сидить па такому ж, як і ангели, полум'яному престолі владна постать господаря Всесвіту Ветхий Денми. За силою звучання образу, за динамікою кольорового рішення цей сегмент неба із космічним образом Бога не поступається двом величним центральним постатям цього мистецького шедевру. Густа синь неба перегукується із синевою хітона Богоматері, колір обличчя Ветхого Денми – із кольором облич великих постатей, яскрава білизна одягу Всевишнього і полум'яні акценти звучать своєрідними домінантами композиції.

Цей яскравий, створюваний на базі процитованого тексту Даниїла образ, не набув у візантійському мистецькому середовищі розповсюдження, перші спроби його іконографії появились у X столітті. У XII ст. у мистецтві католицького Заходу появляється різновид іконографічного варіанта тринітарного зразка, але Ветхий Денми представлений тут не з Емануїлом на колінах, але із постаттю розп'ятого Христа. Якраз цей мотив і дальше матиме свій розвиток у мистецтві Заходу періодів романського, готики, ренесансу, бароко тощо.

У Третьяковській галереї у Москві зберігається досить велика за розміром (113 х 88) ікона XIV ст., яка носить назву «Отечество», тобто "Батьківство". Темою ікони є тринітарне зображення Ветхого Денми. Це найбільш завершений тип цього іконографічного зразка. Дослідник мистецтва В.Н.Лазарев вважає ікону «южного» походження, беручи до уваги її стилістичну близькість до українського тогочасного малярства. Ікона – високого мистецького рівня, походить із вишуканого середовища, можливо, пов'язаного із середовищем ісихастів в Україні, зокрема у Києві. Тло ікони – ясно-охристе, позем – темно-зеленкавого кольору. Майже увесь простір вертикального прямокутника твору займає зображення сидячого па престолі сивоволосого Ветхого Денми. Престол, підніжок престола і крилаті коліщата – активного червоного кольору. На цьому тлі – величава монументальна постать Бога, одягнутого у яскраво-білий хітон із червоним клавом і яскраво-білий гімнатій. Далі тепер вже на яскраво-білому тлі постаті Ветхого Денми, одягнута у такий же червоний колір, як колір престолу, постать Емануїла, що тримає у руках світлий круг, який поступово до середини переходить від сірого до чорного, на тлі якого ясню білою плямою видніється голуб, тобто Святий Дух; дві особи – Бог Отець та Емануїл-Син із хрещатими німбами. По обидва боки престолу, на рівні сидження престолу начебто у перспективі – два зображення стовпів, завершених півфігурами святих аскетів-стовпників, обабіч престолу Ветхого Денми, начебто з-за нього, виринають дві постаті шестикрилих серафимів. Внизу справа, під фігурою правого стовпника, зображена постать святого із звитком в руках (найбільш правдоподібно – пророк Даниїл). Увага людини, що приймає цю ікону, зосереджується на обличчя Ветхого Денми. Воно сповнене динаміки експресії і виразу. Невелика кількість землянисто-охристих і чорних, часто розбавлених білилами і санкіром фарб, дають вираз стабільності, суворості і спокою верховного у Всесвіті Божества. Ікона є визначеним твором українського мистецтва, пам'яток якого із цього періоду збереглось дуже небагато.

Винятково рідкісною пам'яткою, присвяченою темі Святої Трійці, є ікона із ХVІ ст. у Національному музею в Кракові. Сама дошка ікони дуже складної конфігурації, що могло б свідчити про її призначення як центральної частини завершення іконостасу.

Ікона скомпонована наче у двох ярусах: нижній – це традиційне зображення Старозавітної Трійці із сидячими за столом трьома ангелами, а також Авраамом і Сарою. У верхньому ярусі – своєрідний Десіс із овальною композицією, де замість сидячого на престолі Пантократора зображений Ветхий Денми із сидячою на його колінах постаттю Ісуса Христа, який, розвівши руками, показує на них та рани на своїх ногах. Як бачимо, тут Ветхий Денми змальований у традиціях мистецтва Заходу, де на місці Емануїла зображено знятого із хреста Христа. Постать Бога Отця відтворена у вигляді сивоголового чоловіка, який розведеними в сторони руками показує людству принесеного для його ж спасіння жертву – свого Сина. Голова Ветхого Денми оточена хрещатим німбом, на якому три грецьких букви "О ООО Н", тобто, "Той, хто є". По обидва боки від німба на темному тлі напис "Святий Дух", мабуть, через те, що в іконописця не знайшлося місця для зображення голуба – третьої особи Святої Трійці. З обох боків від центральної постаті, на рівні плечей, дуже світлими буквами напис: "ІС-ХР", абревіатура Христа. Обабіч верхньої центральної композиції – дві деісісні півфігури Богородиці та Івана Предтечі, що створюють Моління: тут підноситься одна із основних ідей віруючих – ідею Заступництва. Ікона із краківського музею, можливо, завершує цикл представлень Ветхого Денми в українському іконописі. Можливо, що деякі варіанти цього сюжету можна буде зустріти на іконах Хрещення Христа чи Благовіщення, які є ремінісценціями Устюжського, але вони зможуть мало додати до нашої теми. Образ Ветхого Денми, незважаючи на рідкісність цього сюжету, посідає важливе місце в нашому іконописі, тому що є свідченням глибини його духовності.