схоластиці богословіє у І-тис.. пізнається в Церкві. Містагог не займає центрального місця, але стоїть збоку; натомість в центрі стоїть престіл або купіль для Хрещення, місце учителя завжди займає Христос, який є постійно присутній та видимий через символи. Ті хто приходять до церкви, не називаються студенти, які бажають поповнити свої знання, щоб їх мати, але неофіти, які приходять в святиню, щоб ставатись новими людьми та жити новим життям, хочуть бути у всьому подібними до Христа. Головними їхніми підручниками є літургійні тексти, з допомогою яких вони вступають в таїнство нового життя.
Насправді престіл/купіль є правдивим вчителем, лише живучи євхаристійним життям, можна збагнути що таке Євхаристія або Хрещення. Ось чому у відношенні до сакраментальної теології, Отці перше моляться потім вірять, моляться, щоб могти вірити, моляться, щоб знати як і що муситимуть вірити. Справжнє сакраментальне богословіє дано розуміти, лише тим, хто цілковито та практично вступає у сакральну сферу життя, де богословіє подається, та стається зрозумілим, передусім, Духом справжнього Учителя.
Отож необхідно повернутись до студіювання святих Тайн у Церкві, так як це робилося за часів Отців в І-му тисячолітті. І навіть, якщо ми є покликані студіювати богословіє Св. Тайн в школах, не забуваймо, що їх ми повинні студіювати звернувши всю свою увагу на Церкву та в контексті Церкви.
ВСТУП
Перш ніж розпочати курс про Святі Тайни, хотів би представити одного з відомих богословів, який, базуючись на спадщині святих отців, зумів особливо глибоко розвинути богословіє Святих Тайн. Це є Микола Кавасила.
Микола Кавасила народився виховувався у Солуні між 1319 та 1323. Жив в період глибокої економічної та політичної кризи, але під час цього періоду, відомого як період візантійського відродження, в якому домінувала монаша духовність, а власне тому, й саме богословіє розвивалося згідно цієї ментальності. Окрім різних студій філософії, риторики, які він завершив у Македонії та Константинополі Микола закінчив також студії з математики, астрономії та права, але передусім поглиблював під проводом свого вуйка Архієпископа Солунського Ніла Кавасили Святе Письмо та Отців Церкви, внаслідок чого народжується його оригінальна богословська доктрина Spiteris Y., Cabasilas: teologo e mistico bizantino, 15. Однак, незважаючи на вишкіл у дусі монаршого есихазму Микола не став ані монахом, ані навіть світським священиком але аж до смерті залишився мирянином і власне у цьому полягає оригінальність його богословія.
У Своїх працях, а особливо у його шедеврі "Життя в Христі" він не звертає свою увагу на монашиство, ані не відштовхується від монашого досвіду, але перед усім всю свою увагу звертає на охрещених та для них й присвячує своє богословіє. Кавасила старається показати, що всі, і навіть миряни, які залишаються в світі можуть жити “життя в Христі”. Згідно нього те, що є найсуттєвішим у християнському житті є Святі Тайни. Тому базуючи своє богословіє на Святих Тайнах, він розкриває можливість такого духовного життя, яке досвідчують монахи, навіть у світському житті.
Праця Життя в Христі вважається як синтез найкращої богословії візантійської традиції. У його богословії часто можемо зустріти думку великих грецьких Отців починаючи від Ігнатія Антіохійського і закінчуючи Симеоном Новим богословом, особливо багато відкликається на Орігена, Кирила Єрусалимського, Івана Золотоустого, Василі Великого, Григорія Богослова, Григорія Ніського, Псевдо Діонісія, Максима Ісповідника та ін.. Оригінальність його богословія полягає у його персональному синтезі, який Кавасила зробив на основі різних джерел. І в дійсності ніхто перед ним не зумів зробити подібної праці у якій стається прозорим та зрозумілим тісне взаємовідношення між святістю та Святими Тайнами.
Кавасила, не розкриває окремий трактат, як ми зустрічаємо у латинському богослів’ї “De Sacramentis” але говорить про Святі Тайни лише в контексті “нової людини”, яка є єдиним полем, де здійснюються Святі Тайни та єдиною лампадою де Тайни об'являються у своїй ясності. Власне цим його методологія відрізняється від традиційного, звиклого для нас, трактату про Святі Тайни як окремий предмет.
Передусім автор нас вводить у таїнство "Нової людини" з її останнім призначенням, бо власне у ній Бог об'являє свою економію спасіння. Це таїнство Микола представляє як "Життя в Христі", у якому людина знаходить своє правдиве обличчя та повну себереалізацію.
І. Триєдиний Бог у історії спасіння
Перш ніж приступити до суттєвого викладу святих Тайн, необхідно визначити конкретний предмет наших студій. А саме йдеться мова про Тайінство спасіння нової людини, яке закорінене в таїнстві Триєдиного Бога.
Трійця являється: у своїй суті - таїнством сопричастя. тобто: Бог Отець є Джерелом Божества. Він має таку природу, що не хоче жити для себе але все, що Він посідає дарує Синові. Нічого не залишає для себе, бо сенсом його життя є Син. В Ньому є Його слава і велич. Оскільки Син зроджується з повноти Отця, Він є одноістотний з Отцем – рівний Богу Отцю. Тому, як і Отець, Син не живе для себе але ціковито все, що має передає в руки Отця, Він цілковито себе посвячує, щоб об’явити красу та славу свого люблячого Батька. Не живе для себе але цілковито себе віддає щоб звершити кожне бажання свого Отця тому плодом цієї безмежної Божественної любові є Святий Дух, який є рівнопокланяємий і рівнославимий з Отцем і Сином. Як бачимо жодна з Трьох Осіб не живе для себе але цілковито себе дарує для Іншого. Дякуйучи такому життю Бог є тим ким є: досконалий,