намагання з нашої сторони набувають свого остаточного значення лише в єдності з Христом, тобто у Його конкретності Христос мертвий та воскреслий, іншими словами йдеться про те, щоб статись з Ним однією цілісністю Cfr. N. cabasilas, La vita in Cristo, 109; Оскільки Хриастос є вошючений Бог, мертвий та воскреслий, то для того, щоб повністю з Ним з'єднатись необхідно розділити з ним всю Його реальність, тобто брати участь та розділити разом з Його Божеством Його плоть, смерть та воскресіння. І не є єдиний шлях до спасіння: тому що так само як Христос прийняв всю реальність людини, щоб спасти її, так само й людина мусить прийняти всю реальність Христа, щоб бути спасенною.. Все те, що Христос переніс задля нас: хрест, гріб, воскресіння, вознесіння, праворуч сидіння, другий прихід, ми повинні з Ним розділити. "Той, хто шукає єдності з Ним, мусить взявши участь в Його плоті, розділити з ним Його Божество, та розділивши з ним Його погребення воскреснути Його воскресінням" Ibid, 103.. Власне для цього ми ефективно приймаємо Хрещення, щоб померти Його смертю та воскреснути Його воскресінням.
Для того, щоб конкретніше розглянути наповнення цієї Тайни постараємось вникнути в сам обряд Хрещення та молитви, які вводять у конкретність та реальність цієї Тайни
М. Кавасила задається запитанням: "Чому, приймаючи участь, та наслідуючи, через Таїнство, все те, що пережив Христос - від початку аж до кінця, ми розпочинаємо там, де Він закінчив, а закінчуємо там, де Він розпочав Ibid, 104.?
У візантійській літургії вживається вираз "жертва хваління", цим виражається те, що людина приймає участь у перемозі Христа, славлячи та хвалячи кожне Його діяння Cfr. Ibid, 93-94; "i навіть, якщо ми не боремось та не намагаємось, славлячи Тайни, то незважаючи на це, ми розділяємо з Ним реальну Його боротьбу, тобто беремо участь у його боротьбі та перемагаємо. Адже подивляючи та вихваляючи Його перемогу, ми почитаємо трофей Христа, через який, ми достойно об'являємо Його подивугідну любов. Роблячи, силою Святої Тайни, Його рани нашими ранами, а Його смерть нашою смертю". Подібно, як на драбині, останній щабель для того, хто сходить, стається першим для нас, які виходимо. Так само і через Хрещення, людина примирюючись з Богом, народжується Христом, тобто будучи небуттям приймає буття та існування. Кавасила ще більше це поглиблює, відштовхуючись від трьох термінів:
від місця, яке Хрещення займає у Трьох початкових Св. Тайнах Хрещення, Миропомазання, Євхаристія, яка є першою зі всіх Тайн та першою вводить християн в нове життя;
від імен, які ми їй надаємо
від обрядів та співів, якими славимо це Таїнство.
Відносно місця - вже від початку було встановлено, що власне Тайна Хрещення представляє початок існування та фундамент життя, також і Христос передусім бажав прийняти Хрещення.
1. Імена Хрещення
Імена, які виражають це Таїнство вказують на абсолютну новизну, яку приносить Хрещення для християнина і одночасно на Божественну плідність цього Таїнства. Хрещення є геннзуйж чЬсйумб (благодать), є цюфйумб (просвічення), є лпхфспн (купіль), є уцсбгйт (знак), є ендймб (сіяючий одяг), и чсЯумб (помазання). Але передусім є бнбгененнзуещт (нове створіння - переформація). Під цими виразами виражається богословський контекст нашого справжнього "буття в Христі" "Ми називаємо Хрещення народженням, зновународження, нове створіння та знак; а також: занурення, одяг, хризма; а також: дар, просвічення та купель. Ці всі імена мають лише єдине значення: початкове введення це є принцип буття у тих, хто живе згідно Бога". Vita in Cristo, 106. Всі ці імена мають єдине значення та виражають, що Хрещення є принципом буття тих, які є та живуть згідно Бога.
Те, що стається у Хрещенні є передусім відродження Cfr. M. ARRANZ, Battesimo d'Oriente e d'Occidente, 28: "повернення в материнське лоно ". у новому створенні людини, переймаючи її початковий та справжній образ. Хрещення спричиняє в нас: нас формує та моделює, витискаючи в наших душах, образ, або фігуру воскреслого Христа Спасителя; звідси й інше ім'я знак, оскільки він витискає в нас дарований образ та блаженну форму.
Ось чому Хрещення образно виражається як сіяюча одежа та купіль знову відродження. Форма є те, що видозмінює матерію та не дозволяє їй бути безформною. "Вирізьблений та виліплений" Христос, дарується, св. Тайною, людині як сіяюча одежа, якою огортається неофіт, занурюючись таким чином у Христа Гал 4, 19; 3, 1; 3, 27. cfr. BASILIO, De baptismo I 2, PG 31, 1564cJ.. Перед Хрещенням людина не має жодної форми, Кавасила порівнює її до рідкого золота, яке немає жодної форми, Микола її називає "гола матерія". Однак силою коваля вона змушена прийняти форму, тому вже не матерія надає вигляду людині але форма (як сіяючий одяг) захоплює око своєю красотою. Цим вона відображує нове, власне, ім'я, яке вже не означає матерія, але тільки форма або фігура Cfr. N. cabasilas, La vita in Cristo, 107.. Коли християнин має ім'я, на кінець стається можливим "для того, Хто знає своїх", його розпізнати Гал 4, 9; N. cabasilas, La vita in Cristo, 108; важливість "бути впізнаними" в цьому біблійному тексті ми є „впізнані Богом” оскільки in quanto individuati da lui e scelti per la salvezza (si veda il luogo parallelo: Rom. 8, 29s.), "chiamati per nome" all'esistenza vera, che и una "nuova creazione" (cfr. // Cor. 5, 17; Gai. 6, 15) nell'ordine della