Montague, Iniziazione cristiana e Battesimo nello Spirito Santo. Testimonianze dei primi otto secoli, ed. Roma 1993., йдеться мова про щоденні дари N. Cabasilas, Vita in Cristo, 171: “I carismi che il miron attira sempre nei cristiani e per i quali ogni tempo и opportuno, sono quelli della pietа, della preghiera, dell’amore, della sobrietа e gli altri doni utili a quelli stessi che li ricevono”.. Він каже, що ця Тайна надається також дітям, які не спроможні щось усвідомлювати, чи навіть хотіти, однак через Тайну Миропомазання, приводяться в рух могутності які все більше і більше уподібнюють нас до Христа.
2. Святе Письмо
Вже в Старому Завіті є натяки на вилиття Св. Духа й його дарів. Найбільше помітним є текст Ісаї 11, 2, де говориться про майбутнього Месію, на якого зійде Дух з його харизмами. «Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости, дух розуму. дух ради й кріпости, дух знання й страху Господнього». слова перейшли до латинської Літургії миропомазання. Інші тексти Старого Завіту: Єз 36, 27; Зах 12,10 і інші. В Новому Завіті треба зазначити, що післанництво Христа Відкупителя позначене Духом Святим: у благовіщенні, хрещенні в ріці Йордані, на початку громадського життя коли Христос діє згідно вище згадуваного тексту Ісаї, й коли Дух Святий повів Його на пустиню, Христос, повний Святого Духа, обіцяє його Апостолам(Лк 12, 12; Ів 14, 16; 15, 27; Лк 2,49). Обітниця Христа здійснюється при зісланні Св. Духа (Ді.1, 4; 2, 1). В Діяннях говориться багато разів про дар Святого Духа деяким вірним через рукоположення (Ді 8, 15; 19, 1-8) Треба зазначити, що уділення Святого Духа положенням рук відрізняється від хрещення, тому що приходить на охрещених і на тих, що ще не були охрещені (Ді 2, 38; 8, 18; 10, 47; 19, 6).
Свідоцтва св. Павла є енергійними, особливо в Листі до Ефесян, однак не можна легко бачити в них різниці між Хрещенням і миропомазанням. Апостол говорить про тайни християнства під оглядом смерти й життя, відродження, нового сотворіння. що очевидно відносяться до хрещення; говорить також під оглядом Христа прославленого, який дарує, згідно з обітницею. Духа Святого з його харизмами. Є, отже, в писаннях св. Павла подвійна сакраментальна лінія (хрещення - миропомазання).
3. Свідоцтва Отців
Тертулліян, (De baptismo), 7-8: «Пізніше вийшовши з купілі, помазав нас св. намащенням. Отже, покладається руку на благословення, прикликаючи й благаючи Святого Духа». А в De resurrectione carnis 8: «Тіло помазується, щоб душа була освячена, тіло означується, щоб скріпити душу, тіло отінюється покладенням рук, щоб Дух Святий просвітив душу». Таким лапідарним стилем Тертулліян розрізнює три Тайни - Хрещення, Миропомазання й Євхаристію у Dе praescriptione haereticorum, ЗО: «Римська Церква стереже віру, коли хрестить водою, зодягає Св. Духом і годує Євхаристією».
Кипріян, (Еріst. 73): «Ще сьогодні в нас є звичаєм, що тих, які були охрещені в Церкві пізніше, представляється начальникам Церкви, щоб нашою молитвою і положенням рук одержали Духа Святого і були удосконалені печаттю Господа». Ясне свідоцтво миропомазання, здійсненого прu кликанням, покладенням рук і печатанням, що робить християн досконалими. Не називається ясно помазанням, але, можливо, на нього натякається печаттю (Господня печать), та про те богослови ще дискутують.
Св. Авґустин добре відрізняє миропомазання від хрещення, наприклад у Соntra litteras Petiliani, 2: «Тайна Миропомазання, що є святим у серії видимих знаків, як саме хрещення». В інших висловах св. Доктор говорить про миропомазання як покладення рук, але не забуває додати також помазання (Serm. 324; De Тгіnitate, XV, 16, 46; Іn Ер. Іоаnnis, III 5; Serm. 227 аі fanciulli).
Св. Амвросій, De mysteriis, б, 29; 7, 42: «Після хрещення, вийшовши від священика, розважай, що сталось у тобі. Чи може не те, про що каже Давид: Наче миро на голову, ще спливає на бороду Арона. Ти одержав духовну печать. Бог Отець тебе назначив, Христос тебе скріпив, а Дух Святий даp тобі заставу». Св. Амвросій не згадує окремо покладення рук але, здається, натякає на те «як ти навчився з апостольської лекції», де говориться про покладення.
Св. Кирило Єрусалимський, Mystag. З, 8: «Бо як хліб євхаристійний після прикликання Духа Святого не звичайним хлібом, але тілом Христа, так також це мастило після прикликання, вже не є простим чи звичайним мастилом...але даром Христа і Духа Святого, що стало успішним присутністю Божою. Намащення, яке символічно поширюється на твоєму чолі або на інших частинах... і так під час коли тіло є помазане видимим мастилом, душа освячена життєдайним Духом Святим».
4. Учительський уряд Церкви
II Ліонський Собор (1274), Ргоfessio fidei PMachaelis Paleologi «...іншою є Тайна Миропомазання, що її покладенням рук єпископи уділяють, помазуючи відроджених» (DВ, 465).
Вже перед тим Іннокентій ІII (1204) писав: «Намащеням чола означається покладення рук, яке іншою назвою називається миропомазанням, тому що з його допомогою уділяється Святого Духа на ріст і на силу... це миропомазання може уділити тільки єпископ» (DВ, 419).
Проти помилок реформаторів, які зводили миропомазання до пустої церемонії або до катехитичної природи, Тридентський Собор зазначив (DВ, 871): «Коли хтось казав би, що миропомазання охрещених - це пуста церемонія, а не правдива й властива Тайна, або в давнину це не було нічим іншим як певною катехизмою, якою молодь виявляла перед Церквою рації власної віри: хай буде виключений» (сап. 1). Анатема