Ніч 14 Нісану, є ніччю в яку місяць є свідком того як Ізрайіль виходить з Єгипту. Усі єврейські сім’ї повинні об’єднатись, принаймні 10 осіб в одній родині, щоб служити найбільшу літургію, в якій Бог переходить серед свого народу. Церемонія, запитання, відповіді та розповіді відбуваються таким чином, що учасники цієї пасхальної трапези стають учасниками історії спасіння, яка пригадується.

Центральне місце пасхального культу займає жертвоприношення, яке нерозривно поєднане із спільною трапезою: Мойсей бере частину крові і окроплює нею вівтар, потім зачитує народу документ союзу, народ же виражає свою згоду з заповідями, тоді Мойсей окроплює іншою частиною крові народ та виголошує згідно з Вих. 24,8: „Оце кров заповіту, що Господь уклав із вами про всі оці речі!”. Отже у цьому завершенні союзу жертвоприношення зливається в одне з бенкетом. Тобто одне та інше єднає з Богом: священна кров розділена між вівтарем та ‘народом і бенкетом старійшин, які можуть з цієї нагоди бачити Бога Важливо зауважити, що не лише бенкети, які справлялись з нагоди кульмінаційних моментів Історії Спасіння мають важливе релігійне значення, але також щоденні трапези, які споживалися спільно, а саме кожне спільне споживання їжі розпочиналося молитвою прослави під час ламання хлібу а закінчувалось молитвою благодарення, це все супроводжується анамнезом (пригадуванням) Божественних подій спасіння. Таким чином споживання їжі стається символом благосхильності та опіки Бога, присутність якої вони досвідчують смакуючи їжу..

Біблійна традиція подає три головних типи жертвоприношення Cfr DEISS, La cena..., p. 102-107..: Цілопалення, жертва сопричастя та жертва відкуплення.

Перше жертвоприношення, полягає в тому, що принесена в жертву тварина повністю спалюється на вівтарі. Це вказує на безповоротній характер цілковитого дару; запах, який возноситься вгору виявляє прийняття жертви зі сторони Бога.

Жертва сопричася є жертвою примирення, яка приноситься для відновлення союзу. В ній, на відміну від попередньої тварина принесена в жертву повністю не спалюється але розділюється на три частини між Богом, священиком та тим, хто її приносить. Трапеза сопричастя, під час якої віруючий приймає свою частину жертви, нагадує що зараз відбувається сопричастя Бога зі своїми.

У жертві відкуплення вся увага звертається на кров (яка вважається душею жертви, її власне життя.) якою виконуються культ окроплення Можемо зробити висновок, що у новохристиянський спільноті смерть Христа описується та пояснюється мовою старозавітного жертвоприношення. Передусім Він є безповоротною цілопальною Жертвою; є жертвою сопричастя, посилаючись на Тайну вечерю зі своїми, і бакинець Він проливає свою кров на відпущення гріхів, подібно як це бачимо в Лев 17, 11..

Порівнюючи з новозавітнім пасхальним культом можемо зробити висновок, що у новохристиянський спільноті смерть Христа описується та пояснюється мовою старозавітного жертвоприношення. Передусім Він – Христос є безповоротною цілопальною Жертвою; Жертвою сопричастя, посилаючись на Тайну вечерю зі своїми, і на кінець Він проливає свою кров на відпущення гріхів, подібно як це бачимо в Лев 17, 11. Жертвоприношення Христа є унікальне, яке немає аналогу, воно перевищує усі категорії античних жертвоприношень, охоплює в собі повноту жертвоприношення: Цілопалення, жертву сопричастя та жертву відкуплення DEISS, La cena.. .,p. 108..

Ізраїльська Пасха та остання Пасха Христа

Пасха Христа, старозавітня Пасха та Подія виходу з Єгипетської неволі є єдиним Пасхальним таїнством спасіння. У Христовій Пасці є повнота та вершина спасіння.

Безперечно, Ісус як будь-який добрий єврей кожного року брав участь у Пасхальному богослуженні. Посилаючись на Євангелії, можемо твердити, що Ісус мав намір в останній рік свого життя взяти участь у Пасхальному таїнстві разом зі своїми учнями: “Підіть і приготуйте нам Пасху, щоб ми її спожили”(Лук.22:8). Свідчення євангелістів узгоджуються в тому, що власне установлення Євхаристії відбувається під час цієї Останньої вечері.

Однак все ж таки між біблістами виникає запитання та сумнів: чи в дійсності Остання вечеря Христа ритуальним бенкетом Пасхи? Адже в дійсності є важко спів ставити розповідь євангелістів про Останню вечерю з описом єврейської Пасхи: але тим не менше не можливо також заперечити пасхальний характер Останньої вечері Христа. (Мт14,2; Mк 26,17; Лук 22,8.15).

Христос проголосив над хлібом і вином ритуальні слова, стиль яких принаймні віддалено нагадують слова пасхального ритуалу над агнцем та над неквашеними хлібами та гіркою травою. Більше того трапеза закінчується співанням псалмів так, як це прийнято в єврейському культі (Мт 26,30; Мк 14,26).

Крім того залишається певним те, що Ісус, згідно Євангелії від Івана помер в часі Пасхального бдіння (віґілії), більше того в той момент, коли в храмі жертвувались агнці, на Хресті померає справжній Агнець Божий; а згідно синоптиків Ісус, разом зі своїми учнями славить Пасхальну Вечерю. Про установлення Євхаристії на Останній Пасхальній Вечері Христа ми маємо чотири свідоцтва: Мт 26,26-28; Мк 14,22-24; Лук 22,19-20; 1Кор 11,24-25.

Отож, порівнюючи по суті старозавітню Пасху та Останню вечерю Христа можемо зробити висновок, що йдеться мова про єдиний пасхальний культ “беракаг” “беракаг”(= благодарення) основується на анамнезі (= пригадуванні) безмірних благодіянь, які людина отримала від Бога та