та його благословення і цим об’являє, що насправді могутній є той, хто є слабкий.
Перед цією слабкістю стоїть той, хто має фізичну, політичну та економічну могутність – фараон. Виникає запитання, якщо фараон боїться рабів, чому їх не відпустить? Але він їх відпустити не бажає, тому що це противиться логіці влади. Логіка влади є логіка немислима та абсурдна: він боїться втратити рабів; тому що вони мої, краще мертві ніж не мої.
І той хто зумів привести в кризу є повитухи, а також мати Мойсея, яка побачила, що дитя є гарне і не може його знищити, а також донька фараона, яка його бере та зуміла визнати його гідним життя, яке в ньому виявляється і тому вона отримує благословення. Мойсея кладуть в човник (в єврейській мові вживається той самий термін, який вживається для ковчега Ноя). І так Мойсей є врятований завдяки цим двом жінкам. Зауважмо, що відповіддю Бога на те, що роблять повитухи є плідність Ізраїля, і це відноситься також для доньки фараона.
В цьому початку Мойсея є схована вся майбутня його доля. Мойсей, який є спасенний від вод Нілу, стається спасителем свого народу. Той, хто суттєво пережив досвід смерті стається посередником життя. Мойсей народжується будучи суттєво ознаменований смертю, і цей досвід: бути позбавленим життя, що життя йому не належить, що життя залежить лише від Бога, що життя є постійно під загрозою смерті говорить про те, що не лише життя є під загрозою смерті але тепер також смерть стає під загрозою життя. Від тепер стається можливим увійти в смерть, щоб дати життя. – Це символічно відображається у переході через Червоне море.
На перший погляд таке походження Мойсея мало б йому гарантувати успіх у його призначенні та місії, однак зауважуємо у його історії, що очищення для людини є завжди необхідне. Мойсей народжується, як той, для якого є ясне те, що життя є дар. Отже не може себе обманювати, що міг би бути посередником життя, яке йому не належить. Іншими словами Мойсей розуміє, що він не може дати життя, оскільки він сам своє життя отримав. Однак спокуса привласнити життя, що є Божим даром, його не обминає. І це дуже добре видно в розповіді, коли він бачить у небезпеці своїх братів. Він заступається за них, щоб їх спасти і в наслідок цього вбиває єгиптянина. Отже Мойсей, замість того, щоб бути посередником спасіння, бере ініціативу в свої руки. Його втручання не несе спасіння, тому що воно є автономне, і тому що вибирає ту дорогу спасіння, яка не є Божою дорогою. Мойсей хоче дати спасіння через насильство, через смерть. Життя не походить від смерті, яка завдається іншому, але життя походить від смерті того, хто дає власне життя на користь іншого. Однак для Мойсея цей вибір був важливий, бо бачачи утискаючого він не може залишитись замаскованим та байдужим, але розмасковується з маски єгиптянина. І коли він робить це рішення – знаходить свою ідентичність. Тут остаточно Мойсей стається євреєм але свої його не визнають.
В Мойсея зазнають краху всі його ілюзії. Зазнає краху ілюзія: змогти спасти своїх, бо свої ж його видають, криза персональна – мусить тікати, криза ідентичності, криза національності, криза у всіх сферах. Таким чином Мойсей стається у найвищій мірі чужинцем. Залишає Єгипет та стає втікачем. В кінцевому результаті знаходить своє прибіжище в Мідян; одружується та віднаходить нову батьківщину, де може бути самим собою.
І власне в тому моменті, коли Мойсей знаходить спокій, все вирішив, влаштував своє життя а його минуле життя, здавалося б закрилось – в цей момент приходить Бог, що його знову відкрити.
Бог посилає Мойсея в Єгипет, щоб він був перед гнобителем та насильством посередником спасіння. Таким чином вступають у двобій дві сили. З однієї сторони фараон а з іншої Бог. Фараон намагає нейтралізувати удар зі сторони Бога аж до останньої рани, в наслідок якої фараон відпускає Ізраїль. Через зустріч з Богом, каже текст: серце фараона закривається все більше і більше, до слова говориться, що Бог затверджує серце фараона. Чим більше Бог об’являється у своїй могутності як Бог, тим більше серце фараона закривається. Але не тому, що Бог його закриває, воно затверджується, але об’явлення Бога провокує затвердження серця фараона. І чим більше Бог об’являється, тим більше фараон закривається. Однак це не говорить про те, що Бог не хоче, щоб фараон відкрив серце. Навпаки, всі ці рани є нічим іншим ніж намагання відкрити серце. Але чим більше Бог намагається тим більше фараон його закриває. І якщо б Господь перестав намагатись його відкрити, то фараон перестав би його закривати. Отже фараон закривається аж до тих пір поки не поступиться перед Сильнішим та відпускає євреїв до місця свободи.
Отже Ізраїль виходить з Єгипту (Вих. 12).
Виходить наповнений золотом та іншим трофеєм з піднятими руками. Цей народ, який був рабами стається тепер вільним народом. Піднесені руки є символом перемоги та свободи, вже більше вони не є рабами але є наповнені золотом, вони стають переможцями несучи багатства їхніх гнобителів. Ізраїль не тікає, але урочисто виходить, будучи наповненим багатством своїх переслідувачів – їм нічого не бракує.
Отже, Ізраїль виходить як переможець, і на знак того, що не євреї є ті, хто