Весь символ віри зосереджує свою увагу на трьох артикулах, відповідно до трьох Божих осіб. Отець як джерело, непізнавальне та недосяжне таїнство виходить з себе, та подає себе своєму створінню через Єдининородного Сина, історичного Ісуса Христа, про якого благовістили пророки, та коли прийшла повнота часу воплочується, здійснюючи таким чином повне сопричастя між Богом та людиною. Але це об'явлення Отця через Сина на протязі всієї історії спасіння стається можливим та реальним лише через потужне та ефективне вилиття Святого Духа, яке приготовляє повне та досконале з'єдинення людства зі Словом у Воплоченні.

Антропологічний аспект економіїї спасіння

Антропологія відповідає на питання: хто є людина? звідки походить та куди йде? Богослови, починаючи з Іринея, відповідають: людина є Божий образ. Але у якому розумінні людина є Божим образом? Часто ведеться розмова зі сторони сучасних екзегетів про те, що людина є Божим образом щодо її морального відношення до Бога, тобто, що вже створеній людині додається Божий образ. Натомість св. Іриней каже виразно: людина не “має” Божий образ але “є” власне самим Божим образом, тобто Божий образ стосується онтологічного (буттєвого) аспекту людини.

Христос є досконалим образом Отця, а людина є образом Христа. Отже, людина створена на образ Христа і є власне людиною. Головним суттєвим ядром її єства або те, що робить людину людиною є реальне взаємовідношення між людиною і Богом. Те, що становить людину є відношення між прототипом - Христом та самою людиною, яка є його образом. Наприклад візьмемо себе та наше відображення в дзеркалі. Чи я, будучи прототипом, та мій образ в дзеркалі є одне і те саме?, чи без мене може існувати мій образ? – ні. Отже, що ж є образ з дзеркалі? він є ВІДНОШЕННЯМ між самим образом та прототипом. Коли зникне прототип, зникне й образ. Отже все те, що має та є у своїй суті, людина приймає від Бога. І це все приходить в моменті самого створення людини. Тому, можемо зробити висновок: обожествлення не є щось, що приходить потім, але воно сталося вже від початку створіння людини, тобто людина у моменті її створення є наповнена Богом.

Григорій Ніський говорить: Образ Божий є активна участь у житті, у розумі, у Божій вічності. Це все становить людину, а не лише щось що додається до вже створеної її природи.

Григорій Назіанський: життя, яке ми маємо – це є життя Бога. У його катехизі про аборти він вживає цю правду (в мені є сам Бог).

Безперечно, людина є відображення Бога, є обожествленна від початку її створіння але це не означає, що Вона є Богом так само, як Христос. Бо Христос є Богом по своїй суті натомість людина обожествлюється через участь у бутті Христа, або іншими словами через благодать. Ось що означає благодать. Через участь у Бутті Христа ми беремо участь у житті Бога. Все те, що людина має є дане через благодать, тому людина у відношенні до Бога залишається завжди створінням. Бог має життя у собі (per se), натомість людина через участь у Божому житті (per gratia) через благодать. Оріґен зауважує, що між Богом не створеним і людиною створеною є безодня. Людина не має жодного права на існування, але ця безодня сповнилась Божою любов’ю. Таким чином, через любов Бог дає себе людині, тобто Бог даний людині – і є сама людина.

Отож із вище сказаного є зрозумілим, що відношення між Богом та людиною не має лише моральний характер або чисто зовнішнє відношення. Бог не творить людину магічним способом (гоп і вже є) але приводить творіння з небуття до буття. Бог приводить людину до буття ціною того, що дарує себе людині, (кеносіс), тобто випорожнюючись задля людини. Ось чому Людина не є по своїй природі автономне буття, її справжня людськість може реалізуватись та посідає божественну якість тільки в Бозі, через Христа. Людська природа без Бога, не говорить нам нічого сама від себе, тобто сама в собі вона не має жодної цінності. ЇЇ природа існує, завдяки тому, що Бог зі своєї доброти її привів від не буття до буття, створивши її тілом Єдинородного свого Сина.. І це робить задармо, тому що є Любов.

Христологічний аспект людського буття

У минулих наших зустрічах, на основі вчення Святого Письма та Отців Церкви, ми намагались усвідомити собі, хто є людина, звідки походить та яка її справжня природа.

Сходні постараємось відповісти на запитання: Ким для людини є Христос? Та яке Він має значення для кожного з нас.

У попередній нашій зустрічі, на основі богословії Отців Церкви, ми говорили про те, що людина не може мати правдивого Божого образу, якщо не станеться образом Христа. Христос є досконалим образом Отця, а людина є образом Христа. Коли отці говорили, що Христос є правдивий образ Отця, то мали на увазі історичного Ісуса, адже Христос сказав, хто бачить мене бачить Отця. Таким чином всі хто належить до людськості беруть участь у цьому образі.

Аріаністи вважали, якщо образ Бога Отця є історичний Ісус, то це означає, що Христос не є Богом, бо почав існувати. Тому Атанасій та інші говорять, що історичний Христос є Божим образом, Він є споконвіків субстанційним образом Отця, тому хто бачить мене бачить