форми, хаотичне, без жодної внутрішньої можливості себе спрямувати в певний напрямок, до певної форми, одним словом, море є хаос. І коли знаходишся посеред такої стихії то не знаєш де є північ чи схід, де є верх і де є низ і тут приходить нове створіння. Море стається твердю – стається муром з обох сторін, знову можна відчути де є права сторона а де є ліва, стається можливим віднайти конкретний напрямок. Текст говорить, що Бог, який робить це є Богом створіння, отже є Богом життя, є Богом, який залишається вірний своїй колишній обітниці життя (Бут 1), яка сьогодні здійснюється. Отже Ізраїль бачить це спасіння і бачить, що це спасіння чинить Бог життя.
Отже, як ми вже сказали, Бог бореться тому, що є утаєний в слабкому, і лише в ньому себе виявляє та за нього бореться. У події з Червоним морем Бог себе виявляє тим, який карає насильника, несправедливого – Єгипет, але лише після того, як вжив всіх можливих засобів, щоб вирвати його з несправедливості: і послав йому Мойсея, наслав на нього кари (...). Бо Господь намагається не лише визволити Ізраїля але також прагне спасіння Єгипту, яке полягає в тому, щоб він відпустив Ізраїль, тобто перестав бути гнобителем, несправедливим. Тому Бог приходить, щоб спасти Ізраїль, але також щоб спасти Єгипет. Спасіння для Ізраїля станеться, якщо Єгипет його відпустить, але і це буде спасіння також для Єгипту.
Ось чому Бог затверджує серце фараона, і чим більше Бог об’являється, пропонує спасіння, намагається його переконати, прийняти це спасіння тим більше серце фараона затвердіває. Власне об’явлення Бога робить його серце затверділим. Отже перед серцем остаточно закритим, перед волею смерті яка стається остаточною, Бог життя об’являючись вбиває цю смерть, тобто дозволяє померти цій смерті, а Ізраїль бачачи спасіння відкривається для хваління Бога. Тепер і тільки тепер Ізраїль є спасенний, не перед його переходом через червоне море, ані навіть не тоді, коли його переходив, навіть не тоді, коли вже був на другій стороні берега, і бачив як його переслідувач потопає, але тільки тепер, коли бачачи загибель своїх ворогів відкривається, щоб висловити хвалінням правду. Отже є спасенний в моменті коли співаючи, хвалить Бога. В цей спосіб (сакральний) Ізраїль стається переможцем. Бо вся перемога, яку здобув Бог, через жертву хваління стається їхньою перемогою.
(додатки: схема)
І. Богословський аспект
1. Динамічна гармонія між Хрещенням, Миропомазанням та Євхаристією
Святі Тайни становлять єдину динамічну реальність, вони є однією із фаз єдиного таїнства Христа, яке спасає людину та веде її до Отця. Власне ця єдність та динаміка Святих Тайн є дана Євхаристією. Таким чином Євхаристія стається Таїнством ефективної, реальної та преображаючої присутності Христа Y. SPITERIS, Cabasilas teologo e mistico Bizantino ed. Lipa, Roma 1996., 45.. Економія Святих Тайн являє собою поступовий розвиток християнина, починаючи від народження аж до його зрілості, пропорційно до різної повноти, згідно якої йому є дано жити в Христі. У Хрещенні, подібно до ембріона, народжується повноцінна людина Повноцінна людина: Рм 7, 22; Єф 3, 16. Цей вираз відображає нову реальність буття "в Христі": "наша зовнішня людина занепадає, натомість внутрішня людина неустанно день за днем відновлюється." (ІІ Кор. 4, 16)., нове Боже створіння, яке в Св. Тайні Миропомазання, динамічно набуває подоби Христа. Однак після цих двох Тайн християнин ще не досягає повної досконалості щодо його дозрівання в Христа Відносно цього питання Пс. Діонісій, особливо наголошує в Ecclesiastica hierarchia III 1, PG. 3, 425d:
"кожне священиче богослужіння, будучу саме в собі недосконале, повноцінно не здійснює наше сопричастя та єдність з Єдиним: ...але (Євхаристія, що є) кінець та сума всього, тому справедливо має ім’я сопричастя, оскільки в ній це сопричастя справді здійснюється"..
Власне у Євхаристії нова людина вступає до інтимного сопричастя із самим Христом у повноті, тобто Євхаристія повністю перемінює приймаючого Тайну у свій власний спосіб буття Христа Оскільки cabasilas те саме у Хрещенні (p. 115: "неофіт приймає те, що шукав,... посідає все щастя, яке бажав"). В дійсності обидві Тайни, оскільки з’єднують в Христа, який є самою блаженністю, дають у ньому "все" щастя, яке людина втратила через гріх (p. 113) але в той час коли Хрещення, є "початок" життя в Христі (p. 105; Пор.. 119; 161), натомість Євхаристія є повнотою цього життя, яка веде до повного перемінення в Христа.. Отже Євхаристія є в дійсності повнота та вершина життя в Христі Пор.. N. cabasilas, La vita in Cristo, 184; людина ніколи не може досягти чогось понад благодать, що їй дається у Святих Тайнах. Таким чином, Хто прийняв лише Хрещення не може бути чимось більшим ніж тим, що прийняв у Тайні Хрещення; е лише Євхаристія, будучи досконалою сама в собі, може зробити досконалим того, хто приймає її належним чином..
2. Євхаристія - повне уподібнення до Христа
У Євхаристії людина досягає повного уподібнення до Христа. Жодне і навіть найменше зло не спроможне встояти перед життям, яке ми отримуємо через Євхаристію. Христос стається в нас одночасно Житлом та Жителем, тому не можливо, щоб найменше зло могло протистояти такому Гостю Там же, 185: "Насправді, неможливо, щоб, у тому, хто приймає Євхаристію, яка є найефективнішою Тайною, могла би залишитись найменша нечеснота. Чому? Тому що ефективність Тайни, власне, полягає