Таким чином ставши через Євхаристію у Христі сином у Сині, можемо приступати до трону Бога Отця з відвагою.
6. Євхаристія найпотужніша Тайна поміж іншими Тайнами.
Підсумовуючи все те, що ми говорили про Св. Тайни, мусимо згодитись з Кавасилою, що Євхаристія напотужнішою Тайною між іншими. Однак з того, що ми сказали про Хрещення є ясно, що воно не дається чимось менш досконалішим чи "потужнішим" ніж Євхаристія, принаймні по відношенні до прощення гріхів. Однак все ж таки автор вказує на ядро, на суть, що ставить Євхаристію над усіма іншими Тайнами. Справді Тайна Хрещення один раз і назавжди знищує всі гріхи без винятку і навіть більше того „знищує навіть грішника”, тобто у христильниці грішник помирає для того, щоб воздвигнути „нову людину”. Однак це не стається у Євхаристії. Грішник, який знову грішить очищується у Євхаристії іншим способом ніж у Хрещенні. Ця Тайна грішника не вбиває, тому що він вже не є суб'єктом засудження, але очищує, оздоровлюючи людину від поганої схильності, однак не без намагання каянника Не дивляючись на те, що Євхаристію необхідно приймати, будучи очищеним від гріху (Ibid, 186; 199) – тобто після сповіді щиро розкаюючись за власні провини, ми отримуємо – відпущення гріхів, задосить учинення за скоїний злочин перед Богом та очищення душі від зла, яке увійшло через гріх завдяки Євхаристії: Тайінство покаяння, ефективне тоді, коли його ефективність сповнюється Євхаристією..
У Євхаристії людина мусить обов’язково співпрацювати Згідно MASSIMO Il confesore, Capita theologica et oec., cent. II 56, PG 90, 1149a, той, хто причащається, приймає євхаристійний хліб не у Його повноті але в мірі власної спроможності.. Власне тому до Св. Причастя людина приступає не як паралітик, але як здорова людина, яка спроможна природно чинити діяння для спасіння, дякуючи дару, який вона прийняла у Хрещенні. "Трапеза була для нас приготована тоді, коли ми були вже сформовані, живі та спроможні бути самостійними; тому нам дозволяє послужитись силою та зброєю, яка нам була дана та слідувати добру не наче б то так, що нас майже несе Христос, але спонтанно, ми самі себе штовхаємо та рухаємось, як той, хто вже розпочав біг” Пор.. Зноска di Neri in N. CABASILAS, Vita in Cristo, 213: Кавасила, завжди бачить людину, як того, який народжений у Хрещенні, та оживлений присутністю Святого Духа, оскільки перед тим вона була паралізована через абсолютну неспроможність. Тому, чеснота, у якій людина діє, полягає в тому, щоб дозволити діяти в собі Божественним енергіям, гідно приступаючи до Євхаристії. Отже, траєкторія чесноти проходить від благодаті до благодаті, від таїнства до таїнства, від дару, який на початку отримуємо в Хрещенні аж до синівської блаженності. Відносно цієї концепції „чесноти”, говориться в GREOORIO PALAMAS, Homilia XXXIII, PG 151, 416d-417a: „будь-який рід чесноти, що проявляється в нашому житті, походить від Божественного діяння; тому що, якщо Бог не діє, тоді все те, що ми робимо є гріх. Тому Господь наголошує у Євангелії: Без мене нічого не можете робити (Ів 15,5)”.
Тому не можуть приступати до св. Причастя лінюхи та байдужі. Але лише ті, які є активні у економії спасіння та зростають у прийнятій справжній їхній природі у Тайн. Хрещення. Ось чому Євхаристія є вищим даром ніж той перший. Євхаристія нам надає великих благ відповідно до того наскільки ми знаходимось у гідному стані Хрещення Крім того, Кавасила додає, що Христос, зготувавши для нас Святу Трапезу, є назавжди нашим компаніоном у боротьбі, є нашою допомогою, однак не для того, хто лежить, відпочиваючи, але передусім для того, хто робить добро та має відвагу протистояти противнику з великодушністю та шануючи його цінність. Христос, з’єднуючись з нами найінтимнішим способом нас підтримує у боротьбі та поділяє з нами труднощі, але в кінці, додає Кавасила, Господь стається нашим Арбітром, Суддею, та нагородою для героїв..
Тому у Євхаристії Христос не є лишень очищаючою силою та Товаришем у боротьбі, але є також і