все є теперішнє. Ось чому Церква співає сьогодні народився Христос. В 5 ст. Лев Великий сказав: “Те, що було видиме в нашому Спасителеві зараз є видиме у Святих Тайнах”. Ісус Каже, “робіть це на пам’ять про мене”, не має на увазі пам’ятати все те, що Він зробив але усю Його особу. Це зосередження на особі Христа є центром Літургії. Отож, якщо запитаємось, що є культом НЗ, можемо відповісти: “все стається особою, набуває особового виміру у Христі.” Ісус є новий Храм, нова жертва, нова пасхальний Агнець, новий Союз, нове обрізання. Якщо ж є все персоніфіковане, яке ж наше місце в цьому? Ми є ним. Члени Церкви є членами Христового тіла.
3. Пришестя Христа та присутність його Жертви.
Чинячи благодарення та творячи пам’ять спільнота славить Пришестя Христа в Євхаристійній асамблеї. Починаючи від схоластики це розуміння виражається концепцією реальної присутності Христа під видами хліба і вина.
У сьогоднішньому богослівї ця сама концепція схоластики розглядається вже у більш ширшому контексті а саме в біблійній атмосфері реальної історичної події пришестя Христа Спасителя:
а) Сам Христос є присутній в Святому Дусі. Він є суб’єктом та протагоністом євхаристійної події. Христос не стається присутнім завдяки людським зусиллям але Сам звершує свою обітницю та стається Даром своєї близькості. Спільнота ж славить це пришестя тобто приймає його мовою та поведінкою благодарення.
б) Пришестя є особовим себе даруванням та співжиттям, є певним динамічним процесом. Христос приходить поміж тих, які об’єдналися в Його імені, в проповідуванні Його слова, в творенні пам’яті Останньої вечері, в ламанні хліба та роздаванні Дарів.
в) Він приходить в своїй історії. Його воскресіння відповідає та належить до історії його життя. Прославлений Господь назавжди носить у своєму тілі стигмати його життя та терпінь (Ів 20,20). Пришестям Воскреслого Христа стається присутнім Його життя та терпіння, його любов та жертва.
Отож, як бачимо у світлі концепції пришестя Христа видно тісний зв’язок, який існує між реальною присутністю та жертвою.
Ідея анамнезу нам говорить про те, що йдеться мова про “повторення” жертви Христа але анамнесіс розуміємо в тому сенсі, що прославлений Господь стається присутнім через свою повну себе посвяту, себе віддання раз і назавжди.
В Євангелії від Івана “прийняти” є фундаментальний термін, який виражає досвід з Воскреслим а особливо в текстах, які подають його в асоціації з Євхаристією, як зустріч з Воскреслим Ів 20,19: “Того самого першого дня по суботі, пізньої пори, коли двері, де зібралися [його] учні, були замкнені зі страху перед юдеями, - прийшов Ісус, став посередині й каже їм: Мир вам!”. В цих текстах можемо визначити три головних моменти
Термін прийти означає, що Ісус об’являється свої учням.
в тексті Ів 21,13 говориться, вже в третє Він приходить та беручи хліб об’являється. Це виражає динамічний та процесуальний характер його пришестя.
Той факт, що Він дозволяє учням Його бачити “показав руки і бік” говорить про те, що з Ним є присутня його історія та терпіння.
4. Участь у жертві Христа
Христос приходить в Євхаристії, щоб втягнути також і членів літургійної асамблеї в рух Його самопосвяти Під цим поняттям маємо на увазі цілковите віддання Христа на користь іншого., жертви повної любові. Вони повинні дозволити, щоб Ісус вів їх історією свого власного життя. Таким чином участь у бенкеті стається “участю у крові Христа” (1Кор 10,16: “Чаша благословення, якою благословляємо, чи не є вона сопричастям (участю) у Христовій крові? Хліб, який ломимо, чи не є він сопричастям у Христовім тілі?”) та жертва Ісуса стається жертвою спільноти, яка славить Євхаристію. Однак необхідно пам’ятати, що жертва віруючих є прийняття (сповнене благодарення) його жертви, є участю у Його жертві, і в цьому розумінні вступ в дар, який Він робить для нас, даючи власне життя Отцю задля людини.
Сакраментальним символом жертви є участь в хлібі і вині. А саме Христос дає себе самого, і ті, які причащаються хлібом і вином входять в рух Його самопожертви. Між жертвою та бенкетом є тісний взаємозв’язок подібно як це бачимо між любов’ю та смертю. Любов означає мати відвагу дарувати себе, вичерпати себе на користь іншої особи. Ось чому любов завжди представляється з її вершиною тобто смертю. Отож трапеза є символом сповненої любов’ю благо схильності. Жертвоприношення ж говорить про самопосвяту, якає вершиною трапези. Саме Чаша поєднує в собі ці два елементи: “чаша страстей” та “чаша Союзу”.
5.Трансформація
Пришестя Христа перемінює (трансформує). Їсти та пити, як ми вже вище згадували не є лише профанним явищем, так як це розуміє звичайна світська людина. Трапеза стається Господнім бенкетом, а хліб і вино не залишаються лише звичайною поживою але стаються реальними символами присутності Ісуса Христа та його самопосвяти на користь створіння, вони стаються тілом та кров’ю Ісуса Христа, щоб ті, які об’єдналися в одну асамблею спасіння сталися Його тілом – Церквою та взяли участь у Його самопосвяті.
Трансформація здійснюється на трьох рівнях:
1. Перемінюється сама асамблея, яка стається “Господньою трапезою”. Тому, хто не усвідомлює різницю поводиться не відповідно та святотацьки, тобто їсть і п’є негідно (1Кор 11,27: “Тому, хто їстиме [цей] хліб і питиме Господню чашу негідно, буде винний супроти тіла й крови Господньої!”).
2. Перемінюються центральні символи Господньої трапези: хліб і вино стаються Тілом і Кров’ю Ісуса Христа, тобто воплочуюється реальна присутність Господа. Ламання хліба та жест