Перший спосіб є суд – „мішпат”. Що це означає? Йдеться мова про правове вирішення проблеми, яка повстала між потерпілим та винним. Потерпілий звертається до судді та оскаржує винного через суддю у скоєні несправедливості по відношенні до нього. Суддя вислуховує дві сторони, свідків і якщо він встановлює, що є скоєний злочин тоді він втручається та карає винного, покаранням адекватним до його вини. І не може бути інакше. Без жодних пом’якшень, чи прощення. Йдеться мова про закон „око за око, зуб за зуб”. Тобто кара не може минути злочинця, за будь-яких обставин, мусить бути засуджений. Суддя не може простити, за будь-яких обставин. Цей спосіб встановлення справедливості є драматичний і навіть протирічний. Тому що, якщо ти вирішиш когось привести до судді, щоб його звинуватити у злочині, тоді ніхто більше не зможе визволити від рук закону.

Приклад такого суду можна зустріти у Втор. 21, 18-21:

„Коли хто матиме неслухняного й непокірного сина, що не слухається голосу батька свого та голосу своєї матері, і докорятимуть йому, а він не буде їх слухатися, 19 то батько його та мати його схоплять його, і приведуть його до старших його міста та до брами того місця. 20 І скажуть вони до старших міста його: Оцей наш син неслухняний та непокірний, він не слухає голосу нашого, ласун та п'яниця. 21 І всі люди його міста закидають його камінням, і він помре. І вигубиш те зло з-посеред себе, а ввесь Ізраїль буде слухатися й буде боятися.”

В цьому власне і є вся трагедія „мішпат”. Але „мішпат” наступає лише тоді, якщо було спробувано все інше. І якщо це – все інше не є ефективне тоді наступає „мішпат”. Це є необхідно, що викорінити зло з поміж Ізраїлю. Це є спосіб, щоб продемонструвати те, що зло провокує зло. На той спосіб, що весь Ізраїль бачить, що іти проти закону вбиває. Перед цим мертвим хлопцем пізнає це і після цього слухає закон. Таким чином зло викорінюється з поміж Ізраїлю. Це є мета „мішпат” разом взята з трагедією, яка її супроводжує: батько та мати, що ведуть свого сина на укаменування. Отже, для того, щоб вчити Ізраїль не робити зло, робиться жахливе зло – вбивство сина. Ми запитуємось, чи не є це занадто великою ціною для встановлення порядку та справедливості? Чи є насправді ефективний цей метод? Якщо є пропорційною ця відповідь на зло? – безперечно так. Але чи цей суд розв’язує проблему несправедливості? Для чого служить кара смерті? Вона служить для того, щоб сказати, що злочин, який був скоєний є настільки важкий, що для того, щоб виявити його важкість необхідно дати таку відповідь: суддя, для того щоб пояснити, що не треба вбивати дає наказ вбити винного. Отже „мішпат” є необхідний, є спосіб, яким намагається встановити справедливість, однак є недосконалий, не вирішує по справжньому проблему несправедливості і більше того творить ситуацію зла, щоб можна б було запобігти іншому злу. Але це є намагання лише обгородити зло, але не вирішує проблему зла. Як же можна вирішити цю проблему?

Ізраїль знає також інший спосіб вирішення несправедливості, іншу юридичну систему, щоб відповісти на зло. Це є система, яка в єврейській мові називається: „Рів” – судовий процес. Отже ми є надалі у тій самій ситуації. Є потерпіла сторона та винний. Отже, що ж передбачає „Рів”?. Потерпівша сторона замість того, щоб встановити справедливість, звинувачуючи винного, не звертається безпосередньо до судді, але натомість безпосередньо звертається до винного, звинувачуючи його за зло, яке він творить. Також і в „мішпат”, потерпілий звинувачує винного перед суддею, але з метою щоб винний був покараний. Але в „Рів” натомість потерпілий звинувачує безпосередньо винного з метою відвернути покарання винного. Звинувачення зроблене в „мішпат” провокує засудження винного, натомість звинувачення зроблене в „Рів” є засудження зі сторони потерпілого, який перед лицем несправедливості хоче вирішити не власну проблему (я постраждав, зазнав збитків ...), але хоче вирішити проблему справедливості як такої. Тобто, хоче, щоб той, хто є неправедний перестав бути несправедливим, і знову став праведним. Отже, що припускає „Рів”? Щоб потерпіла сторона була сповнена бажання справедливості та сповнена бажання добра для іншого, яка так би мовити, забувши про нанесену їй, переймається в першу чергу тим, щоб цей злочинець перестав бути таким. „Рів” припускає свідомість, що робити зло робить зло. Тобто, якщо я зроблю зло іншому, тоді це саме зло мені спричинює зло. Мені більше ніж іншому. Тому в „Рів” потерпілий маючи таку свідомість вже, цим самим прощає винному, бажаючи цим самим добро злочинцю, та шукає спосіб, завдяки якому винний перестав би робити зло та став праведним. Тут навіть можна вживати навіть і різні кари, але ці кари, на відміну від „мішпат”, що виноситься вкінці, ставиться на початку а тому не засуджує але спасає, вказуючи на те, що робити зло мені спричиняє зло. Покарання в „Рів” запобігає справжній карі, яка є остаточним засудженням.

У судовому процесі „Рів” звинувачений має дві можливості: прийняти все те, що робить „Рів”, внаслідок чого визнає свою вину, та приймає прощення зі сторони потерпілого, примирюючись з ним або, як ми бачили у Втор. 21, 18-21 проігнорувати