Отже, людина полагодивши образу, яку завдала Церкві – ((sacramentum): розв’язати на землі, стається примиреною та повертається до співжиття з Нею – (res et sacramentum): pax et communio cum Ecclesia)) і завдяки цьому (її життю у Церкві та Церквою) вона обов’язково досягає Святим Духом нової та більш глибшої участі у Церкві, що прощає та оправдовує перед Богом – (res sacramenti): Мир з Богом.

Свята Тайна Оливопомазання

Біблійне Підгрунтя

В історії релігії хвороба ніколи не вважалась виключно проблемою у сфері медицини, але завжди також як символ небезпеки у більш ширшому спектрі людського єства, хвороба, яка охоплює цілу людину – у тій цілісності, у якій її створив Господь – у її космічному вимірі. Також у вірі Ізраїлю хвороба є тісно пов’язана з виною, з руйнацією відносин, з Божим “гнівом” і з віддаленням від Бога. Антична історія говорить, що конкретне терпіння спричиняється конкретною індивідуальною провиною. (напр. Пс 1 e 37), (Як 42,7-9; Лк 13,1-5; Ів 9,1-3); Це все досвідчуємо з причини важкої хвороби. «Хвороба» може бути метафорою, якою вказується на різноманітні потреби та людські немочі: якою виявляємо наше переслідування невдачами, розчарування, обман і також ізвращеніє серця; і це все є тому, що тілесна хвороба є класичним місцем в якому зосереджуються всі ці досвіди. «чому ховаєш своє обличчя від мене?» — «Не залишай мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене!» (Пс 88,15; 38,22; пор. Також Пс 41; Іс 38,9-20).

1. Оздоровлення

Оздоровлення є плодом навернення до Бога. Це не стосується лише чудодійних оздоровлень, але також оздоровлення через втручання медика. На прохання Іллі, Бог воскрешає юнака зі Сарепти; завдяки Єлисеєві, Нааман оздоровлюється від прокази (1 Цар 17,17-24; 2 Цар 5). Також лікар має свою мудрість від Бога; медична опіка та приготоване лікарство фармацевтом облегшує терпіння, «» (Сир 38,8; пор. 1—15).

Як і хвороба так і «оздоровлення» стається багатозначною метафорою: Ягве «перев'яже зламання народу Свого та загоїть поранення вдару Свого!» (Іс 30,26), Він «оздоровить» своїх синів від його переслідувачів (Іс 57,18; Єр 3,22); Його правління є як лікарство, яке оздоровлює: «Я є Ягве, лікар» (Вих 15,26).

В НЗ численні оздоровлення хворих здійснені Христом є символами та реалізацією приходу Божого Царства (пор. Мт 11,5 пар; Лк 11,20; Mт 9,35 та 10,7+. Опіка хворими є одним із головних новозавітніх завдань (пор. 1Кор 12,9; Як 5,14s.; Мт 26,36.43); оздоровлення є однією з суттєвих, конструктивних завдань щоденного життя перших спільнот (H.-J. Klauck, 1. Korмntherbrief, 87); хворі та наочні свідки фізично досвідчують в собі Божу присутність (пор. 1 Кор 12,9; Ді 5,15+.; 19,ll+.; 28,8+). Також повертається образ хвороби та лікаря: «Лікаря не потребують здорові, а слабі.» (Mк 2,17 пар). Цей образ є метафорою, яка вказує на визволення від вини гріху, але також є зрозуміло, що той самий лікар приходить щоб оздоровити фізично хворих.

Новозавітні розповіді про оздоровлення нам часто говорять, що Христос фізично торкається терплячих. Бере за руку тещу Петра та піднімає її (Лк 1,31), простягає руку до прокаженого та торкається його (Лк 1,41), вкладає руку на згорблену жінку (Лк 13,13). (Лк 7,32-35); (Mк 8,22-25; Ів 9,6). В цей спосіб вони фізично досвідчують опіку, допомогу та прихід Божого Царства. Цей додик є чимось більшим ніж певний терапевтичний метод; це є одночасно, як і оздоровлення, символічне діяння, реальний символ спасаючої близькості Бога.

2. Помазання хворих

Два новозавітніх тексти згадують про помазання хворих оливою. Марко посилається на те, що це роблять Дванадцять після того, як були послані на місію від Ісуса: essi, «І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися. І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і уздоровляли.» (Mк 6,12+). Місійне проповідування та оздоровлення, з помазанням оливою є між собою тісно взаємопов’язані. В давнину олива була універсальним засобом, щоб оздоровляти та лікувати рани (Пор. Іс 1,6; Лк 10,34). Євангеліст в цей спосіб ілюструє оздоровляючу активність, підкреслює також тілесний характер спасіння, про який благовістили Дванадцять, продовжуючи робити те, що робив Ісус.

Яків у своєму листі говорить: «Як хтось між вами хворіє, хай покличе церковних пресвітерів і хай помоляться над ним, помазавши його оливою в ім'я Господнє. І молитва віри спасе хворого, і Господь підійме його, а коли він учинив був гріхи, вони йому простяться.» (Як 5,14+). Цей текст має сильне літургійне забарвлення: прикликаються пресвітери (без сумніву йдеться про групу, яка керує спільнотою, встановлена згідно єврейського моделю), для того, щоб молилися «над хворим» (з одночасним вкладанням рук?). Помазання також супроводжується молитвою.

Який ефект має молитва та помазання? Відповідь залежить від інтерпретації дієслова „спасати” та „піднімати”. «Спасати» - sуzein), це вживається також на інших місцях послання Якова (1,21; 2,14; 4,12; 5,20), це могло б мати есхатологічне значення; але прямий контекст наводить на думку, що йдеться передусім про актуальне оздоровлення хворого. Також є багатозначним термін «знову піднімати» (eghйirein): в НЗ ним часто вказується на воскресіння з мертвих(I Кор. 15,4 та ін.), але також на інших місцях цей термін виражає пробудження від сну Mт 1,24) а також Mк 1,31; 9,27; Ді 3,7). Полі валентність значень двох термінів не змушує до одного з альтернативних рішень, але виражає як багатовимірність досвіду з хворобою, так і з надією. Щоб правильно розуміти цей текст