Святий Дух - Божественний "Іконограф"

Східна та західна традиції Церкви єдиноголосно згоджуються, що Той, Хто втискає людині Божий образ є Святий Дух. Христо є добрий Іконописець, який пише у віруючих, через Святого Духа образ Небесної Людини (Рм.. 8,29;2Кор 3,18). Іншими словами Бог стається присутнім в людині через Ісуса Христа, у Святому Дусі; людина є образ Божий, тому що є покликаний до сопричастя з Богом, а Святий Дух є Той, Хто робить реальним це сопричастя, тобто їх приводить до сопричастя. Цей Зв'язок не має зовнішнього чи психологічного характеру але перемінює саме буття Людини, яке вже від самого її створення є покликане до цього сопричастя; це означає "бути покликаним, щоб бути Божим образом" через Христа у Св. Дусі Обожествлення у Святому Дусі, Святий Атанасій вчить: "Через Святого Духа ми всі маємо участь у Бозі..., входимо, щоб бути частиною Божественної природи через" участь у Святому Дусі..., ось чому святий Дух обожествлює тих, в яких є присутній".

Тепер постараємось схематично показати діяння Святого Дyxa у процесі нашого обожествлення:

1. Обожествлення може здійснитись завдяки тому, що Св. Дух відкриває створене, щоб з єдналось з Нествореним. Створіння саме по собі не може відкритись, щоб прийняти Створителя. Власне тому Св. Дух робить можливим втілення створіння в Сині, даючи йому, своєю присутністю, можливість відкритись для втілення в Сина. "Власне у Святому Дусі, каже св. Атанасій, Льгпт прославляє створіння та обожествлюючи його, давши синівство, веде його до Отця".

2. Обожествлення є присутнє також і як "оселення" Бога в нас. Це оселення" розуміється безпосередньо як оселення Св. Духа. Бог може оселитись в нас тільки лишень через освячення Святого Духа (І Пт.. 1,2;). Бути Святим, тобто бути обожествленим означає мати участь в Божій природі через Христа в Святому Дусі.

3. Обожествлення стається можливим лише тому, що у Св. Дусі людина стається "сином в Сині". Св. Кирило Єрусалимський неустанно повторює у катехизах на Хрещення: "Ми є справді гідні, дякуючи Його великому милосердю, щоб називати Бога своїм Отцем. І то не через наше синівство, яке має природу небесного Отця, але через благодать Отця через Сина і Святого Духа ми є переведені від стану рабства в стан синівства"

4. Обожествлення людини в Святому Дусі називається також "освячення". Св. Дух є Духом Святості, тому що в Ньому Бог є тричі Святий. Тому Він нас досягає і перемінює в себе самого. Як каже св. Василій, святість не існує без Духа. Святість християнина полягає в тому, що людина бере участь у святості зовсім іншого ніж вона", в Бозі, який є тричі Святий а особливо в Святості Духа, Який називається Святий. Святість Духа не є лише святістю моральною, але передусім онтологічною. Отже бути святим означає брати участь в, Божественній природі у Святому Дусі.

Походження та поняття Тайни у Біблії

Грецький термін мхуфесйпн має відношення до культу. Корінь “мх” вказує на закритість очей або уст: тобто реакція на досвід який не можливо висловити словами. Той, хто є посвячений в культ не бере участь у освячуючій події на раціонально-пізнавальному рівні але є глибоко охоплений у певному світі пережиття. (H. Kramer, Mysterion). Для нашого курсу є важливих два елементи:

Центральним таїнством в сакральних культах є зв’язок між життям та смертю, або точніше йдеться про життя яке досягається переходом через смерть.

Таїнство не передається через доктринальне вчення але через досвід, таким чином воно передається лише тим, які є заангажовані в життя культу

Таїнство виявляє певну реальність та участь у цій реальності, яка перевищує раціональні спроможності сприйняття.

Новозавітне розуміння “таїнства” є зосереджено на події Христа. “Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах”. Царство Боже, яке розпочинається діянням Христа і є таїнство у власному розумінні. Воно є довірено тим, які є з’єднані з Ісусом. А ап. Павло додає я не хочу проповідувати іншого ніж Ісуса Христа розп’ятого, який стався Господом слави, і Його називає “Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу” (1Кор 2,2.7.8). “Таїнство Бога, тобто Христос”, каже Павло у листі до Колосян (Кол 2,2). Це Таїнство Павло подає у відношенні до спільноти, в якій Христос є проповідуваний. Це є «таїнство Бога між поганами»; «Христос у вас» [Christтs en hyтіn]: Кол 1,27). Також лист до Єфесян поєднує подібним способом Христа і спільноту: є факт, що «погани є покликані брати участь в тому самомій спадщині, щоб творити те саме тіло» є «таїнство Христа» (до слова = таїнство є Христос) (Ef 3,4-6). Це є відношення повне любові, освячене та очищене між Христом та Церквою, яке порівнюється між Христом і Церквою, до любові між чоловіком і жінкою, назване «великою тайною» (Ef 5,32). Отож можемо вивести з цього чітке розуміння, що таке тайна: таїнство Боже є Ісус Христос —